Тема "Розвиток гнучкості" для учнів 2,3,4 класів

 

РОЗВИТОК ГНУЧКОСТІ

Гнучкість потрібна людині для виконання рухів з великою амплітудою. Гнучкість школяра залежить від форми суглобів, рухливості хребетного стовпа, еластичності зв'язок, сухожиль і м’язів, а також від тонусу м’язів. Максимальна амплітуда легкоатлетичних вправ залежить головним чином від еластичності зв'язок і м’язів. Це насамперед стосується м’язів, що беруть участь у згинання та розгинанні тазостегнового суглоба. Чим краще м’язи-антагоністи здатні розтягуватися, тим менший опір вони роблять рухам і тим легше їх виконувати. За допомогою спеціальних вправ легкоатлет досягає більшої гнучкості, ніж потрібно при виконанні обраного виду легкоатлетичних вправ. У такий спосіб створюється запас гнучкості. Якщо запасу немає і гнучкість використовується до межі. То не можна досягти максимальної швидкості та сили рухів. Їх ефективності та легкості.

Гнучкість легкоатлета змінюється залежно від різних зовнішніх умов і стану організму. Приміром, рухливість у суглобах менша після сну та прийняття їжі, при охолодженні мускулатури і стомленні школяра тощо. Вона більша після розминки, при розігріванні м язів. Впливає на гнучкість і зміну стану центральна нервова система (ЦНС).

Вправи ЗФП сприяють розвитку гнучкості. Для поліпшення еластичності зв'язок і м язів рекомендуються вправи активні й пасивні, які виконуються за допомогою партнера та з обтяжувачами. Активні вправи виконуються без вантажу обтяжувачів, зі снарядами: гантелями, набивним м’ячем, грифом від штанги та ін. Вправи на гнучкість виконуються у вигляді пружинних згинань - розгинань, махів, статичних напруг, а також із партнером.  Вправи проводять серіями:3-5 ритмічних повторень, поступово, з амплітудою, що збільшується. Щоб не ушкодити м’язи, амплітуду рухів слід збільшувати поступово.

Дозування визначається кількістю серій (повторень), необхідних для того, щоб у даному занятті спортсменом була досягнута гранична амплітуда рухів. Межа рухів «сьогоднішнього дня» в міру тренованості підвищуватиметься. Межу в амплітуді руху школяр легко відчуває за виникненням больових відчуттів і розтягнення м’язів, особливо в області, де м’язи переходять у сухожилля. Перше больове відчуття – сигнал до припинення вправи. У міру розвитку гнучкості кількість повторень вправ збільшується. Щоб школярам досягти більшої гнучкості, потрібно виконувати вправи щодня і навітьдвічі на день. Для кожного школяра підбирається група вправ на гнучкість. Вправи кожної групи виконуються одна за одною потоково або з невеликими перервами (2-3 хв.). Загальна кількість повторень вправ у кожній групі має поступово зростати приблизно від 10 на першому занятті і до 50-80 протягом 1,2-5 місяців. Якщо вправи на гнучкість виконуються 2 рази на день, то дозування у кожному випадку можна зменшити, але в сумі воно має бути таким, як зазначено вище.

Вправи на гнучкість школярам можна робити протягом 15-20 хвилин і вдома. Зручніше за все включати ці вправи до ранкової зарядки.

Коли буде досягнута гнучкість потрібного рівня, необхідність у більшому дозуванні вправ відпаде. Добре розвинена гнучкість досить стійка і може підтримуватися вправами на досягнутому рівні без особливих зусиль. Але якщо припинити виконувати спеціальні вправи. То рівень розвитку гнучкості може поступово знизитися та повернутися до вихідної величини.