Тема "Методичні особливості застосування ЗРВ" для учнів 6 класу

 

Методичні особливості застосування ЗРВ Характерною ознакою загальнорозвиваючих вправ на відміну від прикладних є стилізація рухів, яка визначається певними вимогами щодо виконання(випрямлені ноги і руки, відтягнуті носки, правильна постава, чіткі вихідні і кінцеві положення).В зв’язку з цим необхідно вказувати на відхилення від даних норм під час виконання вправ. ЗРВ мають порівняно невеликий обсяг. Але умови виконання (зміна вихідних положень, застосування предметів, приладів для виконання вправ у висах і упорах, використання партнера, який допомагає чи перешкоджає виконанню вправ, зміна амплітуди та інтенсивності рухів, наявність складних взаємовідношень нервоворухового апарату тощо) дають можливість впливати на показники фізіологічного навантаження під час виконання загально розвиваючих вправ. При оволодінні ЗРВ застосовуються методи навчання загалом (в цілому) і по частинах ( передбачає уповільнення темпу виконання 8 за рахунок пауз між фазами рухової дії), які реалізуються шляхом використання способів навчання: за показом (пряма наочність), за описом і комбінованого. 1. Спосіб навчання в цілому за показом. Викладач спочатку демонструє вправу в цілому, потім подає команду: «Вихідне положення прийняти!». Після цього, подається команда: «Вправу почи—НАЙ!». Викладач виконує вправу, стоячи перед групою, дзеркально, що значно полегшує виконання учнями вправи. ЗРВ рекомендується проводити за під рахунком. Частіше це 4 або 8 рахунків. Це пов'язано із музичним супроводженням. При навчанні ЗРВ «за показом », одночасно надаються пояснення – які рухи і на який рахунок виконуються. Закінчується вправа по команді «Стій!», яка подається замість останнього рахунку. При роботі з дітьми молодшого шкільного віку команди можуть замінюватися на розпорядження: «Прийміть вихідне положення», «Виконуйте вправу, як я», «Закінчити вправу». 2. Спосіб навчання в цілому за описом. Цей спосіб застосовують при навчанні простим за координаційною структурою вправам або з метою активізації уваги учнів. Викладач описує вправу, вказує вихідне положення, і коротко пояснює послідовність виконання дії на кожний рахунок. По ходу виконання вправи рекомендується підказувати основні дії замість підрахунку, але в ритмі і темпі вправи. Наприклад, замість «один—два—три—чотири» сказати: «Нахил—випрямитись—присісти—встати». 3. Спосіб навчання розчленований. Цей спосіб використовується для навчання більш складним за координацією ЗРВ. Після команди «Вихідне положення прийняти!» викладач подає команди, розділяючи кожний рахунок паузами. Наприклад:«Праву назад на носок, руки вгору — виконуй раз!». «Упор присівши на лівій, праву в сторону — виконуй два!». «Змінити положення ніг — виконуй три!». «Вихідне положення — виконуй чотири!». Регулювання фізичного навантаження при заняттях ЗРВ здійснюється за рахунок зміни: — кількості вправ; — змісту вправ; — інтервалу відпочинку між вправами (скорочення пауз для відпочинку збільшує навантаження); 9 — кількості повторень (як правило кожну вправу повторюють 4, 8, 12, 16 раз); — темпу (більш швидкий темп вправи, як правило має і більше навантаження); — вихідних положень. Дозування вправ у комплексах ЗРВ здійснюється відповідно рівня фізичної підготовки учнів, їх віку, статі і завдань, які вирішуються з даним контингентом і на конкретному занятті.