Тема "Баскетбол. Навчання індивідуальних тактичних дій" для учнів 6 класу

 

НАВЧАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТАКТИЧНИХ ДІЙ

 

Взаємодії гравців здійснюються за допомогою прийомів гри. Отже, всі прийоми гри є засобами тактики. Під час вивчення будь-якого прийому гри баскетболісти повинні усвідомити значення його тактичного застосування. Так, під час вивчення передач необхідно знати, в яких ситуаціях і яким чином застосовувати певні передачі, за яких умов гри доцільний той чи інший прийом, спосіб.

Наприклад, гравці починають застосовувати ведення м’яча. Тренер повинен припинити недоцільне пересування з м’ячем або надмірне захоплення дриблінгом.

Тактика пересування під час навчання є найбільш складною. Протягом усього періоду занять баскетболом тренер має пояснювати доцільність пересування. Наприклад, під час навчання звільнення від опіки суперника маневри гравця без м’яча є дуже важливими не тільки з огляду на вихід для отримання м’яча після передачі, але й для відволікання уваги захисників від м’яча, розосередження захисних розстановок і для ускладнення супернику проведення ефективних командних дій у захисті: відступання, переключення, підстрахування тощо. Типовими тактичними діями нападника під час навчання можуть бути дії, схематично зображені на рис. 51, 52, 53.

Рис. 51. Вибір одного із двох варіантів проникнення під щит, звільнившись від опіки: пересування попереду захисника (а) і позаду захисника (б). Обидві дії здійснюються початковим рухом у напрямку, протилежному реальному пересуванню

Залежно від поведінки захисника, наприклад, намагання перешкодити отриманню м’яча нападником, гравець звільняється від опіки суперника завдяки відволікаючим діям, пересуваючись до м’яча чи від м’яча (рис. 52, 53).

Індивідуальні дії відображають тактичне мислення гравців. Отже, навчити тактики необхідно під час опору суперника, тобто дії мають носити змагальний характер. Після пояснення та показу прийому його деякий час виконують у полегшених умовах без суперника, в повільному темпі тощо. Згодом у вправу вводять суперника, який діє згідно з поставленими тренером завданнями. Пізніше коло його дій розширюється, єдиноборство набуває характеру змагання. Далі прийоми удосконалюються в умовах гри.

Рис. 52. Гравець без м’яча намагається вийти з поля зору захисника

Навчання індивідуальних тактичних дій розпочинається із засвоєння прийомів нападу. Ці дії є найбільш складними.

 

Рис. 53. Звільнення від опіки суперника за допомогою відволікаючих дій, пересуваючись до м’яча (а) або від м’яча (б)

 

Індивідуальні дії в нападі починають засвоювати з прийомів звільнення від опіки захисника, виходу для отримання м’яча та заволодіння м’ячем. Тут насамперед важливим є вибір моменту й напрямку виходу, спосіб ловіння з подальшим прикриванням м’яча і спостереження за грою.

Спочатку гравці виконують вихід ривком, а потім у поєднанні із фінтами. Наступний крок – засвоєння дій з м’ячем. Спочатку вивчають прийоми обігравання суперника з місця (передача, кидок), а потім – у русі разом з обведенням захисника після отримання м’яча.

Останніми опановують заслони, починаючи зі статичних (зовнішній, внутрішній заслін), потім засвоюють наведення.

Після оволодіння виходами для отримання м’яча за допомогою заслонів відпрацьовують прийоми боротьби за м’яч під щитом.

Завершальний етап – це засвоєння звільнення після заслонів і відволікання захисників під час проходу до щита.

Індивідуальні тактичні дії захисників вивчають у такій послідовності: опіка гравця, який отримав м’яч і стоїть на місці (захисник наближається, вибиває і накриває м’яч, заважає виконати передачу). Згодом вчаться, як опікати гравця, який володіє м’ячем під час руху (супроводження, вибивання м’яча під час ведення, накривання кидка); як протидіяти гравцеві, який передав м’яч (відступ захисника й зайняття нової позиції для спостерігання за м’ячем та діями свого підопічного). Потім переходять до вивчення протидій гравцеві, який виходить під щит для боротьби за м’яч (перешкоджання виходу – «відсічення» від м’яча), і навчання протидій заслонам (відступання чи переключення).

Удосконалення індивідуальної тактики відбувається під час вивчення групових і командних дій.

При засвоєнні індивідуальних дій потрібно дотримуватися певної послідовності. Спочатку необхідно вивчити окремі технічні прийоми гри в умовах, що сприяють розвитку орієнтування та швидкості реакції. Потім важливо засвоїти ігрові дії в обстановці, що відповідає конкретним ігровим ситуаціям, і, нарешті, – ігрові дії в умовах ускладнюваної групової взаємодії гравців. Ця взаємодія є своєрідним підведенням до засвоєння тактичних систем гри в нападі та захисті.

Вирішуються вказані завдання таким чином: у кожній вправі з вивчення техніки підбирається посильне тактичне завдання. Важливо не ускладнити процес оволодіння технічним прийомом, а допомогти усвідомити його значення і правильно застосувати в умовах, що змінюються.

У ході виконання вправ доводиться змінювати дії залежно від: сигналу (переважно зорового); напрямку польоту м’яча; характеру та напрямків дій партнера; способу пасивної чи активної протидії умовного суперника.

Тактичні завдання, які постають перед гравцем без м’яча, завжди пов’язані з вибором найбільш зручної позиції для оволодіння м’ячем, або для розвитку атаки, або для її завершення. З цією метою застосовується              вихід на вільне місце, що допомагає своєчасно «відірватися» від захисника, отримати м’яч від партнера чи відвернути увагу захисника від партнера з м’ячем.

Перш ніж вийти на вільне місце, гравець повинен оцінити розташування партнерів та їх захисників, визначити напрямок свого виходу з урахуванням розташування захисника, який ним опікається, і обрати момент, щоб зробити ривок, змінити швидкість бігу, змінити напрям бігу, зробити фінт на ривок.

Ігрові дії, що використовуються при засвоєнні індивідуальної тактики з м’ячем дуже різноманітні. Залежно від обстановки гравець може або передати м’яч, або обійти захисника і, ведучи м’яч, пройти з ним до щита, або кинути м’яч у кошик тощо. Спрямованість індивідуальних дій гравець визначає самостійно залежно від конкретної ситуації.

 

Орієнтовні вправи, що сприяють засвоєнню індивідуальних тактичних дій на початковому етапі навчання.

Орієнтовні вправи на засвоєння пересування:

1. Побудова – шеренгами по 5-6 гравців, обличчям до викладача, в положенні високого старту.

Виконання: за рухом руки викладача в сторону виконується ривок у вказаному напрямку.

Варіанти: коли викладач опускає обидві руки вниз – ривок не виконується; за рухом правої руки вправо – ривок робиться в протилежний бік (уліво) і т.д.

Методичні вказівки: сигнали подаються несподівано, швидко, з різними за тривалістю паузами після попередньої команди.

2. Тактична побудова  –  попарно в потилицю один до одного, не ближче ніж на відстані 1 м.

Виконання: гравець, що стоїть попереду виконує ривки, зупинки, пересування в різних напрямках. Позаду стоїть партнер, повторює всі дії і, обравши для себе момент, вибігає вперед, стаючи в цій вправі ведучим.

Майданчик для пересування може бути обмежений.

Варіанти:

а) якщо до певного місця гравець, який біжить позаду, не вирветься вперед, він залишається знову в тій самій ролі;

б) як тільки гравець, який знаходився позаду, вирветься вперед, партнер має його «поквачити» (торкнутися рукою)  і т. д.

Вправи на засвоєння ловіння та передачі м’яча:

1. Тактична побудова – колонами на відстані 7-8 м від стіни, на якій на рівні грудей крейдою намальований квадрат 40х40 см. За 3 м від стіни проводиться лінія. Один із гравців стає спиною до стіни й обличчям до колонки. Радіус його пересувань праворуч і ліворуч обмежується 3-метровим коридором.

Виконання: гравець, що стоїть у колоні першим, передає м’яч гравцеві, який знаходиться в коридорі. Отримавши м’яч, гравець повинен відразу повернутися і влучити ним у квадрат.

Варіанти: те саме, але гравець, який передає м’яч, застосовує фінт на передачу, щоб виконати її в несподіваний для партнера момент.

Методичні вказівки: можна накреслити на стіні два, три квадрати й позначити їх цифрами. Гравець, що передає м’яч, одночасно називає номер квадрата, в який партнер має влучити м’ячем.

2. Тактична побудова – групами по 6 осіб, як показано на рис. 54. На кожну групу по 2 м’ячі.

                                 Рис. 54                              Рис. 55                     

 

Виконання: 1,2 і 3 передають м’яч між собою в один і той самий бік; те саме роблять 4, 5 і 6.

Варіанти: а) гравець 3 передає м’яч 6, а 4 – гравцеві 1. Гравці після передачі перебігають у напрямку передачі:

б) гравець, який передав м’яч, повинен перебігти на протилежний бік перед гравцем, який виконує чергову передачу. Ця вправа виконується одним м’ячем.

Методичні вказівки: у варіанті «а» гравці кожної трійки повинні правильно обрати момент для передачі, щоб вона не збіглася в часі з передачею м’яча іншою трійкою. У другому варіанті введення додаткових умов підвищує контроль за діями гравця, змушує осмислювати ситуацію, перш ніж обрати момент для своїх дій.

При розстановці  гравців у вигляді чотирикутника потрібно враховувати характер дій гравця, які слідуватимуть за передачею. Наприклад: а) передача м’яча виконується в чітко обумовленому напрямку – праворуч або ліворуч. Зміна місця в напрямку передачі відбувається відразу ж після її виконання. Те саме, але зміна місця в цьому напрямку відбувається в момент, коли партнер зловив м’яч;

б) м’яч передається в цьому ж напрямку, але гравець міняється місцем з партнером, який стоїть поруч у колоні (рис. 55);

в) м’яч передається так само, а гравці міняються місцями по діагоналі та навпаки: м’яч передається по діагоналі, а місцями міняються сусідні гравці;

г) м’яч передається в довільно обраному напрямку (праворуч або ліворуч, по діагоналі) та залежно від цього гравці міняються місцями, як указано  вище.

Методичні вказівки: основна увага приділяється усвідомленому та своєчасному вибору моменту, напрямку передачі м’яча, подальшим діям.

При вивченні та вдосконаленні ведення м’яча вводяться умови, які визначають напрямок руху гравця з м’ячем, зміну висоти його відскоку, а також початок або закінчення ведення. Наприклад:

1. Тактична побудова – у зустрічні колони.

Виконання: гравець веде м’яч до колони, що розташована навпроти, а партнер, який стоїть у ній першим, рухом руки вказує на напрямок свого виходу, напрямок, у якому партнер має передати йому м’яч.

Варіанти: а) партнер вибігає в довільно обраному ним напрямку без попереднього показу. Гравець, який веде м’яч, повинен сам його визначити і точно віддати м’яч;

б) якщо партнер із протилежної колони не виходить назустріч, то необхідно вести м’яч до обумовленого місця, зупинитися, виконати поворот і повернути м’яч у свою колону. Якщо партнер вибігає назустріч ведучому –передати йому м’яч та перейти в колону, що стоїть навпроти;

в) гравець веде м’яч до колони, що стоїть навпроти, довільно змінюючи напрямок свого пересування. Гравець, що стоїть навпроти, також самостійно обирає напрямок свого виходу й позицію, найбільш зручну для отримання м’яча.

2. Тактична побудова – у зустрічні колони.

Виконання: гравець веде м’яч і діє за заздалегідь обумовленим сигналом. Наприклад, за одним сигналом гравець зупиняється, передає м’яч у протилежну колону, а сам пересувається в напрямку передачі. За іншим сигналом він передає м’яч у свою колону.

Методичні вказівки: краще користуватися зоровими сигналами, періодично змінюючи їх значення. Наприклад, за помахом руки вгору гравець зупиняється і передає м’яч. Якщо рух рукою відсутній, гравець продовжує ведення м’яча. Потім за помахом руки вгору він не веде м’яч, а за помахом    униз – зупиняється і т. д.

При засвоєнні кидків у кошик введення певних умов сприяє вибору місця для кидка, способу його виконання, а також своєчасному включенню в боротьбу за м’яч, що відскочив. Дуже корисними при цьому є вправи 1х1.

У процесі навчання окремі технічні прийоми об’єднуються в ігрові дії та вирішуються більш складні індивідуальні тактичні завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Рис. 55

Ігрові дії можна ускладнювати, змінюючи характер їх завершення. Так, гравець 1 веде м’яч, як показано на рис. 51. Він може або зупинитися і передати м’яч після повороту, або зупинитися й виконати кидок з місця. Залежно від цього 2 або вибігає йому назустріч, або прямує до щита й ловить м’яч після кидка.

Потім засвоюються індивідуальні дії без м’яча з метою звільнення від противника й виходу на вільне місце, а також із застосуванням удаваних маневрів «на ведення»: фінт «на ведення» з подальшою передачею м’яча в будь-якому напрямку: фінт «на ведення» з подальшим веденням м’яча в напрямку фінту і в протилежному напрямку: фінт «на ведення» з подальшим поворотом і веденням м’яча в іншому напрямку.

При засвоєнні фінтів потрібно, аби відволікаючі дії виконувалися з такою самою амплітудою і в такому ж темпі, як цього насправді вимагає прийом.

Закріпленню вивчених індивідуальних дій сприяє виконання різноманітних вправ 1х1 із застосуванням змагального методу.

Завдання гравцеві нападу спочатку суворо регламентуються, а потім йому надається право вільного вибору дій. Наприклад, вивчаючи фінт «на передачу» в один бік, прохід з веденням в інший і кидок з близької відстані, захисник спочатку діє з певними обмеженнями, а нападник повторює прийом в один і той самий бік. Потім протидія захисника посилюється, а нападник обирає спосіб дії залежно від ситуації та рухається  в одному чи іншому напрямку.

У єдиноборстві із захисником часто визначальну роль відіграє саме фінт. В ігрових прийомах без м’яча більш часто застосовуються: фінт на прохід в один бік з відходом в інший; фінт на ривок в один бік і відразу ж повторний ривок у тому ж напрямку; фінт на прохід в один бік, фінт на прохід в інший бік і ривок у початковому напрямку.

У діях з м’ячем фінти виконуються: на передачу з подальшою передачею в тому ж і інших напрямках; з подальшим веденням, а також з подальшим кидком.

Фінти на кидок зазвичай застосовуються в таких ігрових діях: фінт на кидок з подальшою передачею м’яча в будь-якому напрямку; фінт на кидок з наступним веденням; фінт на кидок з наступним кидком або поворотом і кидком у стрибку.

Вправа.

Тактична побудова – по колу.

Виконання: м’яч передається гравцеві, що стоїть поруч у колі. Гравець прямує за своєю передачею. Впіймавши м’яч, імітує передачу, після повороту передає м’яч гравцеві, який стоїть найближче, а сам виконує те саме, що і перший.

Дії з фінтами вдосконалюються при виконанні вправ 1х1 з пасивною та активною протидією.

Удосконалювати ігрові дії необхідно за тими функціями, які закріплені за гравцем у команді. Наприклад, крайній нападник відпрацьовує прохід уздовж лицьової лінії, зупинку й кидок м’яча у стрибку з поворотом на 180°; центровий гравець вивчає вибір позиції та прийоми безпосередньої атаки кошика й боротьби за м’яч, який відскакує від щита. Гравці задньої лінії вдосконалюють індивідуальну тактику у виборі позиції та моменту для дальнього кидка і т. д.

Окрім ігрових дій, характерних для визначених функцій баскетболістів у команді, всі гравці вивчають індивідуальні прийоми, що включають складні технічні дії: ведення м’яча, ловіння його й кидок у стрибку із «зависанням», з подальшим добиванням м’яча в кошик у стрибку однією рукою тощо. Ці та інші прийоми, підібрані за таким же принципом, закріплюються та вдосконалюються у вправах із протидією захисника (1х1); гравці вдосконалюються у швидкій зміні ігрових прийомів залежно від активної протидії, яку їм чинять.

Дуже важливо для баскетболістів обміркувати (подумки «проговорити») варіант індивідуальної дії, перш ніж її застосувати. Це сприяє розвитку тактичного мислення і дозволяє успішно переключатися з одних ігрових прийомів на інші.

Вправи для навчання індивідуальних тактичних дій у нападі

1. Човниковий прискорений біг із зупинками та поворотами. Ривок від лицьової лінії до лінії штрафного кидка і назад, потім – до середньої лінії та назад до лінії штрафного кидка і ривок від лінії штрафного кидка до лінії штрафного кидка на протилежному боці майданчика.

2. Те саме, але з веденням м’яча.

3. Гравці шикуються в колону по одному. По черзі виконують маневр проти захисника, огинаючи його зі спини й намагаючись вийти для отримання м’яча.

4. Тактична побудова – по троє (2 нападники, 1 захисник). Захисник опікає гравця без м’яча. Гравець без м’яча повинен наблизитися до захисника і потім раптово зробити прискорення для отримання м’яча.

5. Те саме, але для відволікання захисника на себе.

6. Вправа у трійках. Нападник повинен обігнати захисника, отримати від тренера чи партнера м’яч і зробити кидок. Після виконання вправи функції гравців змінюються (рис. 56).

                                               Рис. 56

7. Те саме, але із застосуванням ведення та передачі м’яча (рис. 57).

 

                                               Рис. 57

8. Центровий гравець вривається у штрафний майданчик, застосувавши вихід «петлею», і в єдиноборстві із захисником закидає м’яч у кошик (рис. 58).

                                Рис. 58                             Рис. 59

9. Те саме, але центровий повертає м’яч партнерові, щоб той виконав кидок у стрибку із середньої відстані. Центровий бореться із захисником за м’яч, який відскочив.

10. Те саме, але проти гравця з м’ячем вводиться захисник.

11. Нападник виходить на вільне місце рухом уперед-назад (рис. 59). Отримавши м’яч, він намагається обіграти захисника.

12. У парах. Гравець 1 веде м’яч до лінії штрафного кидка. Зупиняється, виконує поворот і віддає м’яч нападникові 2. Нападник 2 із ходу намагається прорватися до щита й закинути м’яч у кошик (рис. 60).

Рис. 60

13. Вихід до щита з використанням ведення м’яча і поворотів у єдиноборстві із суперником.

14. Центрові гравці тренуються у виходах до щита, а нападники – у передачах м’яча.

15. Те саме, але спочатку вводиться захисник проти центрового гравця, а потім – проти нападника.

16. Передача м’яча в парах зі зміною місць (рис. 61, а). У кожного гравця м’яч. Передача виконується ударом об поверхню майданчика.

17. Вихід гравця на вільне місце для отримання м’яча (рис. 61, б). Гравець 3 виходить на вільне місце, отримує м’яч від гравця 1, виконує поворот і передає м’яч у напрямку свого початкового вихідного положення.

18. Передача м’яча в квадраті зі зміною місць (рис. 61, в). Після передачі м’яча гравці міняються місцями в парах: 1-й з 2-м, 3-й з 4-м. Вправа виконується з одним і двома м’ячами.

19. Те саме, але в парі з гравцем, який не володіє м’ячем.

Рис. 61

20. Центрові гравці займають позиції з боку зони штрафного кидка. Всі інші шикуються з м’ячами на середній лінії. Гравець з м’ячем виконує ведення в напрямку щита та спостерігає за сигналами тренера, який вказує йому напрямок передачі і з ким із центрових він повинен взаємодіяти для завершення атаки кидком м’яча в кошик.

21. Переміщення гравців по колу (рис. 62). Гравець 3 виконує ривок під щит. Отримавши м’яч від гравця 1, кидає м’яч у кошик. Потім заволодіває м’ячем і передає його гравцеві 4. Гравець 4 веде м’яч до колони і віддає його гравцеві 6, що стоїть позаду. Гравець 2 виконує ривок після того, як гравець 1 підійде до нього.

22. Передача м’яча і вихід до щита після відволікаючого руху. Ловіння і кидок м’яча в русі (рис. 63). У цій вправі гравці вчаться використовувати заслін з допомогою тренера чи партнера.

23. Те саме. Отримавши м’яч, гравець в єдиноборстві із захисником повинен закинути м’яч в кошик.

24. Вихід до щита після передачі (рис. 64).

Рис. 62

Рис. 63

Рис. 64

25. Те саме, але проти гравця з м’ячем діє захисник. Нападник самостійно приймає рішення.