Тема "Техніка володіння баскетбольним м'ячем" для учнів 7 класу

 

Техніка володіння м’ячем містить такі прийоми: ловлення, передачі, ведення і кидки м’яча в кошик. Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. Ловлення м’яча двома руками – найбільш простий і надійний спосіб оволодіння м’ячем. Підготовча фаза: якщо м’яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, слід витягнути руки назустріч м’ячу, напруженими пальцями й кистями, утворюючи ніби воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча (рис. 2.4). Рис. 2.4. Підготовча фаза (а) ловлення м’яча; тримання м’яча двома руками (б) 31 Основна фаза: у момент зіткнення з м’ячем потрібно обхопити його пальцями. Зближуючи кисті, руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей. Згинання рук є амортизаційним рухом, що зменшує силу удару м’яча, що летить. Заключна фаза: після прийому м’яча тулуб знову подають трохи вперед; м’яч, закриваючи від суперника розведеними ліктями, виносять у положення готовності до подальших дій. Якщо м’яч летить трохи нижче від рівня грудей, то гравець присідає глибше, ніж зазвичай, знижуючи тим самим висоту плечей до рівня польоту м’яча. При ловленні м’яча, що летить низько, руки опускають, кистями й пальцями утворюючи ніби розкриту чашу (відстань між мізинцями обох рук не повинна перевищувати кілька сантиметрів) (рис. 2.5). Рис. 2.5. Ловлення м’яча двома руками Ловлення м’яча однією рукою застосовується, коли обстановка не дозволяє дотягнутися до м’яча, що летить, і зловити його двома руками (рис. 2.6). Рис. 2.6. Ловлення м’яча однією рукою Підготовча фаза: гравець витягає руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м’яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м’яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад-вниз, ніби продовжуючи цим рухом політ м’яча (амортизаційний рух). Цьому руху допомагає невеликий поворот тулуба в сторону руки, що ловить. Заключна фаза: м’яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі. Передача м’яча – прийом, за допомогою якого гравець спрямовує м’яч партнерові для продовження атаки. Усі гравці мають володіти способами швидкої і точної передачі м’яча згідно з класифікацією (рис. 2.7). 32 Передача м’яча двома руками однією рукою від грудей зверху знизу від плеча від голови «гаком» знизу збоку стоячи на місці під час переміщення у стрибку Рис. 2.7. Класифікація способів передачі м’яча Передача м'яча двома руками від грудей – основний спосіб, що дає змогу швидко і точно спрямувати м’яч партнерові на близьку або середню відстань порівняно в простій ігровій обстановці, без щільної опіки суперника (рис. 2.8). Рис. 2.8. Передача двома руками від грудей Підготовча фаза: кистями з розставленими пальцями вільно охоплюють м’яч, що утримується на рівні пояса, лікті опускають. Колоподібним рухом рук м’яч підтягають до грудей. Основна фаза: м'яч посилають уперед різким випрямлянням рук майже до відмови, доповнюючи його рухом кистів, що додає м'ячу зворотнє обертання. Заключна фаза: після передачі гравець розслаблено опускає руки, випрямляється, а потім займає положення на злегка зігнутих ногах (така завершальна фаза типова і для решти способів передачі). Передачу м'яча двома руками зверху найчастіше використовують на середній відстані при щільній опіці суперника. Положення м'яча над головою дає можливість точно перекинути його суперникові через руки захисника (рис. 2.9). Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову. Основна фаза: гравець, різким рухом рук розгинаючи їх у ліктьових суглобах і роблячи рух кистями, спрямовує м’яч партнерові. 33 Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей. Рис. 2.9. Передача двома руками зверху Передачу м'яча двома руками знизу застосовують з відстані 4–6 м, коли м’яч ловлять на рівні нижче від колін або піднімають з майданчика і немає часу змінити позицію (рис. 2.10). Рис. 2.10. Передача двома руками знизу Підготовча фаза: м’яч в опущених і злегка зігнутих руках, пальці вільно розставлені на м’ячі. М’яч відводять до стегна ноги (неопорної) і трішки піднімають. Основна фаза: маховим рухом рук уперед і одночасним їх випрямленням м’яч спрямовують у потрібному напрямі. Коли руками досягають рівня пояса, кистьми активним рухом виштовхують м'яч і додають йому зворотнього обертання. Висоту польоту м'яча визначають за розкриваючим рухом кисті. Передачу найчастіше виконують з кроком вперед. Заключна фаза: аналогічна передачі двома руками від грудей. Передача м'яча однією рукою від плеча – найбільш поширений спосіб передачі м'яча на близьку відстань (рис. 2.11). Тут мінімальний час замаху і хороший контроль за м'ячем. Додатковий рух кисті у момент вильоту м'яча дає змогу гравцеві змінювати напрям і траєкторію польоту м'яча у великому діапазоні. Підготовча фаза: руки з м'ячем відводять до правого плеча (при передачах правою рукою м'яч лежить на кисті правої руки, його підтримують лівою рукою) так, щоб лікті не піднімалися, одночасно гравець повертається в бік замаху. Основна фаза: м'яч на кисті правої руки, яку відразу випрямляють і одночасно виконують рух кистю і поворот тулубом. 34 Заключна фаза: після вильоту м'яча правою рукою коротку мить ніби продовжують рух, потім її опускають униз; гравець повертається в положення рівноваги на злегка зігнутих ногах. Рис. 2.11. Передача однією рукою від плеча Передача однією рукою від голови або зверху дозволяє спрямувати м'яч через все поле контратакувальному партнеру на відстань 20–25 м (рис. 2.12). Підготовча фаза: праву руку з м'ячем (за підтримки лівої руки) піднімають і злегка відводять за голову. Одночасно повертають тулуб. Таким чином досягають амплітуди замаху. Основна фаза: м'яч на кисті правої руки, яку відразу ж з великою силою швидко випрямляють і одночасно виконують рух кистю, що захльостує, роблять потужний поворот тулубом. Рис. 2.12. Передача однією рукою від голови або зверху Передачу однією рукою «гаком» застосовують, коли необхідно спрямувати м'яч на середні й особливо дальні відстані через підняті руки суперника, який щільно опікає (рис. 2.13). Рис. 2.13. Передача однією рукою «гаком» 35 Підготовча фаза: гравець повертається боком до напряму передачі, руки з м'ячем відводить назад убік, м'яч тримає на долоні і утримує пальцями. Іншою рукою, виставленою дещо вперед, гравець ніби захищається від суперника, який опікає. Передачу однією рукою знизу виконують на близьку і середню відстань у таких ситуаціях, коли суперник посилено прагне перехопити передачу зверху. М'яч спрямовують партнерові під рукою суперника (рис. 2.14). Підготовча фаза: пряму або злегка зігнуту руку з м'ячем махом відводять назад, м’яч, утримуваний пальцями і відцентровою силою, тримають на долоні. Рис. 2.14. Передача однією рукою знизу Основна фаза: руку з м'ячем уздовж стегна виносять уперед–угору. Для вильоту м'яча кисть розкривають і пальцями виштовхують його. Висота траєкторії польоту залежить від своєчасності розкривального руху кисті і пальців. Часто цю передачу виконують із кроком уперед лівою ногою. Заключна фаза відповідає всім попереднім способам передач. Передача однією рукою збоку схожа з передачею однією рукою знизу. Вона дає змогу спрямувати м'яч партнерові на близьку відстань, минувши суперника з правого або лівого боку (рис. 2.15) . Підготовча фаза: замах здійснюють відведенням руки з м'ячем убік назад і відповідним поворотом тулуба. Рис. 2.15. Передача однією рукою збоку Основна фаза: рукою з м'ячем роблять маховий рух уперед у площині, паралельній майданчику. Напрям польоту м'яча також залежить від розкривального руху кисті. Заключна фаза – гравець відновлює стійке положення готовності до подальших дій. Окрім описаних вище способів передачі м’яча, баскетболісти можуть 36 застосовувати «приховані» передачі, які дозволяють замаскувати справжній напрям польоту м’яча. Найчастіше застосовують три різновиди прихованих передач: передачі під рукою, передачі за спиною і передачі з-за плеча. Ведення м’яча – прийом техніки нападу, що дозволяє баскетболістові маневрувати з м’ячем майданчиком з великим діапазоном швидкостей і напрямів руху. Класифікацію ведення м’яча подано на рис. 2.16. Ведення м’яча з високим відскоком з низьким відскоком із зоровим контролем без зорового контролю із зоровим контролем без зорового контролю обведення суперника із зміною висоти відскоку із зміною напрямку із зміною швидкості з синхронним ритмом рухів руки з м’ячем і ніг Рис. 2.16. Класифікація ведення м’яча Ведення здійснюють послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою (або по черзі правою і лівою) униз–уперед, дещо вбік від ступнів. Основні рухи виконують ліктьовий і променезап’ястний суглоби. Ноги необхідно згинати, щоб зберігати положення рівноваги і швидко змінювати напрями руху. Тулуб злегка подають вперед; плече і рука, вільна від м'яча, повинні не допускати суперника до м'яча (але не відштовхувати його). Для ведення характерна синхронність чергування кроків та рухів руки. Гравець, переміщуючись таким чином, повинен водночас стежити за розташуванням партнерів, суперників і орієнтуватися на щит. Доцільно періодично переводити зоровий контроль з м'яча на поле і навпаки (рис. 2.17). Рис. 2.17. Ведення м’яча Баскетболіст повинен при веденні однаково добре володіти обома руками. 37 Ведення із зміною швидкості. До несподіваних змін швидкості ведення м'яча вдаються для того, щоб відірватися від захисника. Швидкість ведення залежить насамперед від висоти відскоку м'яча від майданчика і кута, під яким він прямує до майданчика. Чим вище відскок і менше його кут, тим більше швидкість переміщення. При відскоку низькому і близькому до вертикального, ведення сповільнюється і може взагалі виконуватися на місці. Ведення із зміною напряму використовують для обведення суперника і проходів для атаки кошика. Змінюють напрям таким чином – кисть накладають на різні точки бічної поверхні м'яча і випрямляють руку в потрібному напрямі. Широко використовують також спосіб обведення суперника з перекладанням м'яча з однієї руки в іншу, потай за спиною або під ногою. Ведення із зміною висоти відскоку застосовують для прямого проходу повз суперника, без відхилення в сторону. Гравець зближується з суперником, веде м’яч з достатньо високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб і знижує м’яч майже до майданчика випрямленою рукою. Після цього активним рухом в променезап’ястному суглобі гравець виконує три–чотири дуже швидких і коротких поштовхи по м’ячу, що відскакує лише на 15–20 см від підлоги, і проходить повз суперника. Ведення з синхронним ритмом рухів руки з м’ячем і ніг застосовують для обведення двох–трьох суперників. Захисникам досить складно вибрати момент для вибивання м’яча або відгадати напрямок проходу, тому що ритм і темп рухів руки з м’ячем не збігаються з ритмом і темпом бігу. Кидки м’яча в кошик. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, влучення в кошик – її головна мета. Для успішної участі в змаганні кожен баскетболіст повинен не тільки уміло застосовувати передачі, ловлення і ведення м'яча, але і точно атакувати кільце, виконуючи кидки з різних початкових положень із будь-яких дистанцій при протидії суперників. Зміна обстановки гри і прагнення використати кожен зручний момент для атаки визначають необхідність володіння різноманітним арсеналом способів виконання кидка з урахуванням індивідуальних особливостей гравця. Точність кидка в кошик визначається, передусім, раціональною технікою, стабільністю рухів і керованістю ними, правильним чергуванням напруження й розслаблення м'язів, силою і рухливістю кистей, їх завершальним зусиллям, а також оптимальною траєкторією польоту й обертанням м'яча. У кидках краще додавати м'ячу обертання навколо горизонтальної осі в бік, протилежний напряму польоту м'яча (зворотне обертання). Траєкторію польоту м'яча вибирають залежно від дистанції, зросту гравця, висоти його стрибка і активності протидії високорослого захисника. При кидках із середніх (3–6,5 м від кільця) і далеких (понад 6,5 м від кільця) дистанцій краще за все вибирати оптимальну траєкторію польоту м'яча – параболу, при якій вища точка над рівнем кільця приблизно 1,4–2 м. При більш «навісній» траєкторії подовжується шлях м'яча, що знижує точність кидка. У сучасному баскетболі існує багато способів кидків м’яча. Класифікацію кидків м’яча в кошик подано на рис. 2.18. 38 Кидки в кошик Двома руками Однією рукою зверху від грудей знизу зверху униз добивання зверху від плеча знизу звер ху униз добивання за характером переміщення гравця за відстанню по напрямку до щита з місця у русі у стрибку дальні середні ближні прямо перед щитом під кутом до щита паралельно щиту з обертанням м’яча з відскоком від щита без відскоку від щита Рис. 2.18. Класифікація кидків м’яча в кошик У загальній структурі конкретного способу кидка в кошик виокремлюють три фази: підготовчу, основну й завершальну. Якщо в підготовчі рухи гравець може внести деякі зміни залежно від зовнішніх чинників без помітної шкоди для точності прийому, то основні рухи повинні відрізнятися стабільністю й раціональною варіаційністю в межах рішення конкретних завдань, обумовлених налаштуванням на кидок. Ці настанови можуть бути спрямовані на регулювання точки замаху (від плеча, знизу, над головою, за головою); точки випуску м'яча (попереду себе, високо над головою); швидкості виконання; висоти траєкторії польоту м'яча. Кидок двома руками зверху доцільно виконувати з середніх дистанцій при щільній опіці суперника (рис. 2.19). Рис. 2.19. Кидок двома руками зверху Кидок двома руками від грудей переважно використовують для атаки 39 кошика з дальніх дистанцій, якщо немає активної протидії захисника. Цей спосіб кидка засвоюють найшвидше, оскільки його структура близька до структури передачі м'яча таким самим способом (рис. 2.20). Рис. 2.20. Кидок двома руками від грудей Кидок двома руками знизу виконують переважно при стрімких проходах до щита і атаках кошика в затяжному стрибку захисника, що під руками накриває м'яч (рис. 2.21). Рис. 2.21. Кидок двома руками знизу Кидок двома руками зверху униз дедалі частіше починають використовувати гравці високого зросту з відмінною стрибучістю. Перешкодити цьому способові кидка суперник майже не в змозі, оскільки м'яч летить лише по спадній, дуже короткій траєкторії з великою швидкістю (рис. 2.22). Рис. 2.22. Кидок двома руками зверху униз 40 Добивання м’яча – це не просто випадковий вдалий поштовх м’яча. Стоячи обличчям до кошика на зігнутих ногах і з піднятими угору на рівні плечей руками, гравець розраховує свій стрибок так, щоб торкнутися м’яча кінчиками пальців у той момент, коли досягне найвищої точки стрибка. Широко розставленими пальцями рук гравець спочатку контролює м’яч, а потім підштовхує його до кошика. Кидок однією рукою від плеча – поширений спосіб атаки кільця з місця з середніх і дальніх дистанцій (рис. 2.23). Часто спортсмени використовують його також як штрафний кидок. Рис. 2.23. Кидок однією рукою від плеча Кидок однією рукою зверху використовують частіше за інші способи для атаки кошика в русі з близьких дистанцій і безпосередньо з-під щита (рис. 2.24). Рис. 2.24. Кидок однією рукою зверху Підготовча фаза: м'яч ловлять під праву ногу (для кидка правою рукою). Крок, під який ловлять м'яч, найбільш розтягнутий. Подальший крок повинен бути скороченим, таким, що зупиняє рух і одночасно дає можливість швидше й сильніше відштовхнутися майже вертикально вгору. При відштовхуванні від майданчика м'яч виносять над плечем і перекладають на повернену частину правої руки. Основна фаза: у вищій точці стрибка руку випрямляють для максимального наближення до кільця, м'яч виштовхують м'яким рухом кисті, чим додають зворотнього обертання. 41 Заключна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги недалеко від кошика, приймає положення рівноваги й готується до боротьби за відскок у випадку промаху. Кидок однією рукою знизу застосовують на близьких відстанях у русі проти захисника, що намагається заблокувати зверху (рис. 2.25). Крім того, деякі центрові гравці з успіхом використовують цей кидок у поєднанні з поворотом і фінтами в боротьбі поблизу щита суперника. Рис. 2.25. Кидок однією рукою знизу Кидок однією рукою «гаком» часто використовують центрові гравці для атаки кільця з близьких і середніх дистанцій при активній протидії високорослого захисника (рис. 2.26). Рис. 2.26. Кидок однією рукою «гаком» Підготовча фаза: гравець робить крок лівою ногою убік від суперника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. М'яч, що лежить на зігнутій правій руці, підтримують зверху лівою рукою; голову повертають до кошика. Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець вистрибує вгору, одночасно праву руку з м'ячем відводить від тулуба і дугоподібним рухом піднімає вгору. Лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом, 42 наче відгороджують м'яч від захисника. Коліно правої ноги підтягують угору. М'яч випускають у найвищій точці, коли рука наближається до голови. Потім його спрямовують у кошик. Заключна фаза: після виконання кидка гравець руки опускає розслаблено вниз, приймає вихідне положення для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху. Кидок однією рукою зверху в стрибку (кидок у стрибку) – основний засіб нападу в сучасному баскетболі. У змаганнях сильних чоловічих команд світу до 70 % всіх кидків з гри виконують саме цим способом з різних дистанцій (рис. 2.27). Рис. 2.27. Кидок однією рукою зверху в стрибку Підготовча фаза: гравець отримує м'яч у русі і відразу призупиняється після кроку лівою ногою. Потім він приставляє до неї праву ногу, згинаючи лікті, виносить м'яч на правій руці над головою, підтримуючи його збоку– зверху. Основна фаза: гравець вистрибує поштовхом двома ногами, при цьому тулуб повертає прямо до кошика, ноги злегка згинає. Досягнувши найвищої точки стрибка гравець спрямовує м'яч у кошик випрямлянням правої руки вперед-угору й енергійним, але плавним рухом кисті і пальців. М'ячу додають зворотнього обертання. Ліву руку знімають з м'яча у момент, коли починають рух правою кистю. Відстань від місця відриву від майданчика до місця приземлення гравця після кидка повинна бути мінімальною і становити не більше ніж 25–30 см, що дозволяє йому уникнути зіткнення із захисником. Заключна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги недалеко від кошика, приймає положення рівноваги й готується до боротьби за відскок у випадку промаху. При добиванні однією рукою баскетболістові вдається дістати м'яч у найвищій точці. Вистрибнувши і прийнявши м'яч на розкриту кисть, гравець злегка згинає руку і випрямляє її, одночасно виконуючи м'який завершальний рух кисті і пальців.