Тема: "Тактика та класифікація гри у баскетболі" для учнів 8 класу

 

ТАКТИКА ГРИ.  ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

 

Під тактикою в баскетболі необхідно розуміти цілеспрямовані узгоджені дії гравців команди, що спрямовані на досягнення перемоги в конкретному матчі. Тактика складається із засобів, способів і форм ведення спортивної боротьби, що раціонально використовуються з урахуванням конкретних завдань, які виникають під час гри з конкретними суперниками. Тактика займає підпорядковане положення щодо стратегії.

До засобів ведення спортивної боротьби під час гри відносяться прийоми техніки нападу й захисту. Без оволодіння технікою процес гри стає неможливим. Але якщо технічна підготовка спрямована на вивчення структури рухів певного прийому, то тактична підготовка озброює баскетболіста необхідними знаннями та вміннями доцільного використання вивчених прийомів у конкретних умовах змагання між двома командами.

Тактичними способами ведення гри називають узгоджені дії групи гравців (тактичні комбінації) або всієї команди (система гри).

Під комбінацією розуміють вивчені раніше та узгоджені взаємодії групи гравців або всієї команди в межах конкретної системи, що спрямовані на створення для одного гравця чи групи гравців сприятливих умов для ефективних дій. Комбінації можуть використовуватися в процесі створення необхідних умов для дій у нападі або в захисті (введення м’яча у гру, виконання штрафних тощо).

Під формою ведення гри необхідно розуміти зовнішній зміст дій команди для розв’язання намічених тактичних завдань. Форми ведення гри можуть бути активними й пасивними. Залежно від використання активних або пасивних форм тактика буде мати наступальний або оборонний характер. Форму ведення гри визначає тренер, виходячи з умов та особливостей змагання і можливостей команди. Кожна система гри характеризується особливостями розташуванням гравців на майданчику й розподілом обов’язків між ними.

 

 КЛАСИФІКАЦІЯ ТАКТИКИ ГРИ

Відповідно до основного змісту гри  (закинути м’яч у кошик суперника й не дозволити йому закинути м’яч у свій кошик) тактика гри розподіляється на тактику нападу та тактику захисту.

Залежно від принципу організації дій гравців у кожному розділі є індивідуальні, групові й командні групи дій. Кожна з груп поділяється на види (наприклад, індивідуальні дії у нападі можуть бути діями гравця без м’яча та діями гравця з м’ячем), які своєю чергою, залежно від конкретного змісту ігрових дій, поділяються на способи. Способи мають різні особливості виконання – варіанти. Наприклад, одним зі способів позиційного нападу є система нападу через центрового гравця. Залежно від кількості центрових, які одночасно діють на майданчику, система може мати декілька варіантів: напад двома чи трьома центровими. На рис.1 представлено схему класифікації тактики гри в баскетбол.

Рис. 1. Класифікація тактики гри

 

 ФУНКЦІЇ ГРАВЦІВ

 

Спеціалізація гравців за ігровими функціями (амплуа) сьогодні визначена теорією та практикою баскетболу. Організація дій команди передбачає розподіл функцій (ігрових амплуа) між її гравцями.

У баскетболі сформувався такий розподіл гравців за функціями: захисники, нападники, центрові.

У сучасному баскетболі спостерігається диференціація і всередині цих функцій. Так, серед захисників виділяють атакуючих захисників, які активно беруть участь в атаках кошика, у боротьбі за володіння м’ячем біля щита суперника і задніх захисників (плеймейкери чи диспетчери), які беруть участь в організації позиційного нападу, розіграші м’яча, страхуванні тилу команди; серед центрових – основні центрові, які діють переважно біля щита суперника та легкі центрові, які вільно маневрують навколо штрафного майданчика і часто беруть участь у проведенні стрімких атак і в боротьбі за оволодіння м’ячем під щитом.

Нападники зазвичай характеризуються високим зростом, швидкістю, стрибучістю, добре розвиненим відчуттям часу; снайперськими здібностями, вмінням правильно оцінювати ігрові обставини, сміливо й рішуче атакувати кошик.

Для нападника дуже важливо влучно кидати м’яч у кошик із середньої та далекої відстаней, володіти фланговими гострими проходами до кошика й потужно діяти під щитом. У захисті він має щільно опікати суперника, активно протидіяти кидкам і проходам суперника під свій кошик.

Сильні центрові гравці багато в чому визначають успіх команд у змаганнях. Вони повинні бути високого зросту, мати атлетичну будову тіла, володіти стрибучістю й витривалістю. Центровий бере участь у проведенні стрімкого й позиційного нападу. Після оволодіння м’ячем у захисті він повинен швидко передати м’яч партнерові, котрий звільнився від опіки, щоб своєчасно почати контратаку, а потім швидко перейти в напад для активних дій у завершальній фазі атаки.

У позиційному нападі центровий діє найчастіше в глибині оборони суперника, керує основними комбінаціями для підготовки атаки кошика.

Центровий повинен володіти широким арсеналом засобів і способів ведення гри як під щитом, так і по всьому майданчику.