9 клас. Історія розвитку гімнастики в Україні. Інструктаж з безпеки на уроках гімнастики.

 

Історія розвитку гімнастики в Україні

 

Бурхливе ХХ сторіччя по праву називають сторіччям гімнастики. Цей вид спорту користується феноменальним успіхом, відкриваються нові гімнастичні школи, збільшується кількість турнірів, з кожним роком ускладнюється програма змагань, з’являються нові елементи.

На початку 50-х років ХХ-го сторіччя на спортивний Олімп зійшли спортсмени Радянського Союзу. У 1952 році в Хельсінкі, на XV Олімпіаді відбувся блискучий дебют збірної СРСР. Радянські спортсмени вперше брали участь у таких змаганнях і справили надзвичайне враження на світову спільноту. Чоловіча і жіноча збірні СРСР стали першими у командних змаганнях, а абсолютними Олімпійськими Чемпіонами стали Віктор Чукарін та Марія Гороховська – до речі, вихованці української школи спортивної гімнастики.

Віктор Чукарін

Марія Гороховська

 

Протягом 40 років радянська спортивна гімнастика впевнено домінувала на міжнародній арені. Видатних успіхів досягали чоловіки-гімнасти, а жіноча збірна не знала рівних ні на Олімпійських форумах, ні на чемпіонатах світу та Європи.

Як приклад – унікальне досягнення легендарної спортсменки Лариси Латиніної: 18 разів вона сходила на Олімпійський п’єдестал, із яких дев’ять разів – на найвищу його сходинку.

Лариса Латиніна

Славетну епоху гімнастики СРСР гідно завершила об’єднана збірна країн колишнього Радянського Союзу на XXV Олімпійських іграх у Барселоні. Чоловіча і жіноча збірні стали олімпійським чемпіонами у командній першості. Абсолютно кращими у багатоборстві стали Віталій Щербо (Білорусь) і українка Тетяна Гуцу. Блискучий тріумф українських гімнастів в Барселоні закріпили золотими нагородами в командній першості наші земляки у складі чоловічої збірної: Ігор Коробчинський, Рустам Шаріпов і Григорій Мілютін. Але в історії світової гімнастики українські атлети відзначилися не лише перемогами в Барселоні 1992-го року.

 

 

Відлік української гімнастики почався 146 років тому, коли в Одесі, у 1861 році, було засновано Перший гімнастичний гурток. А у 1901 році, в Києві було відкрито гімнастичне товариство, найчисельніше в Україні. Загалом, за півтора сторіччя існування в Україні спортивної гімнастики представники України неодноразово ставали на п’єдестал пошани найпрестижніших світових змагань.

Першу славу українському гімнастичному товариству приніс у 1909 році Богуміл Гонзатке, який виграв Всеросійський чемпіонат з гімнастики. Перед початком Першої Світової війни в Україні діяло 10 сокольських гімнастичних осередків, які наслідували європейські традиції проведення масових гімнастичних свят. Щороку такі заходи проводилися у Харкові, Житомирі, Полтаві, Одесі, Чернігові.

Перший міжнародний досвід українські атлети здобули у 1910 році на турнірі в Болгарії. Наступні 4 роки наші спортсмени захищали честь української гімнастики в Югославії та Чеській республіці. Ці вдалі виступи посприяли проведенню в Києві першої Всеросійської Олімпіади 1913 року. Завдяки зусиллям ентузіастів у цих змаганнях взяли участь 58 гімнастів.

 

 

Наступний етап розвитку української гімнастики почався після Жовтневої революції 1917 року. Буремні часи наклали свій відбиток на нові завдання. Спорт потрапляє у фокус інтересів військової підготовки Червоної армії. У 1922 році відбулася подія, яка значно підсилила розвиток гімнастики – у жовтні 22-го з успіхом було проведено Всеукраїнські змагання з гімнастики. А у 1934 році збірна України перемогла на Перших Всесоюзних змаганнях у Москві. З такими яскравими результатами до складу збірної СРСР на 3-тю Міжнародну спортивну олімпіаду 1937 року до Бельгії було відряджено одразу чотири українських гімнасти – М.Д.Дмитрієв, А.Г.Зайцева, О.А. Бокова, Т.А.Демиденко.

А до числа кращих гімнастів Радянського Союзу входили А. Ібадулаєв, Г. Гончарова, Л. Яриза, О. Стрілецька. Важливий внесок до розробки правил і методик проведення змагань зробили і українські тренери та судді: М. Олександрович, І. Бражник, А. Ігнатьєв, П. Каляденко, А. Песчинський, А. Саєвич і Є. Факторов, яким у 1939 році Всесоюзний спорткомітет присвоїв звання суддів Всесоюзної категорії.

Першим «українським» чемпіоном СРСР став Аджатула Ібадулаєв, коли у 1939 році виграв абсолютну першість Радянського Союзу. До речі, Ібадулаєв – багаторазовий чемпіон СРСР. Він був першим атлетом, який винайшов свою систему тренувань – двічі на день шість разів на тиждень. Крім того він створив свій особливий стиль вправ на поперечині і кільцях.

 

 

Друга Світова війна змусила спортивний світ забути про змагання. Але по закінченні війни спорт знову відродився у нових ідеях щодо систем і методик тренувального процесу. Ряд нових пропозицій внесли спеціалісти кафедри гімнастики Київського державного інституту фізичної культури. Тому не дивно, що українські гімнасти домінували на Всесоюзній арені. Крім Ібадулаєва, чемпіонами СРСР були М.Дмітрієв, Н.Бочарова, О.Бокова, Т.Демиденко, В.Чукарін, М.Гороховська, Б.Шахлін, Ю.Тітов, Л.Латиніна, П.Астахова, А.Ващина, Г.Коновалова. Найбільших успіхів на теренах Радянського Союзу досягли – Борис Шахлін (19 золотих), Віктор Чукарін (17), А.Абадулаєв і Лариса Латиніна (по 12), П. Астахова (10), Ю. Тітов і І.  Бердієв (по 7), Н. Бочарова (4).

Борис Шахлін є незаперечним рекордсменом за кількістю золотих нагород, здобутих на чемпіонатах Радянського Союзу.

 

 

Тетяна Гуцу

 

 У світових змаганнях українські атлети назавжди закарбували свої імена на славетних сторінках спортивних досягнень. Як вже було зазначено, Олімпіада-92 в Барселоні принесла золоті нагороди в командній першості жіночій збірній колишнього СРСР, у складі якої були представниці України – Тетяна Гуцу і Тетяна Лисенко. Тетяна Гуцу стала кращою в особистій першості серед 94 спортсменок з 24 країн. Тетяна Лисенко здобула срібло у вправах на брусах і бронзу у вільних вправах.

 

Григорій Місютін

 

 

 

Не було рівних нашим спортсменам у командній першості в Барселоні і серед чоловіків. З 12-ти чоловічих команд збірна СНД, у складі якої були Ігор Коробчинський, Рустам Шаріпов і Григорій Місютін здобула золоті нагороди із загальною кількістю 585,45 бали. А з 98-ми атлетів у багатоборстві наш Григорій Мілютін здобув срібну медаль. При чому, від переможця білоруса Віталія Щербо, його відділяли лише 0,1 бала. Цікава ситуація склалася у змаганнях на брусах. Одразу три спортсмени, серед яких був наш Ігор Коробчинський, набрали однакову кількість балів – 9.8 і всі троє стали бронзовими призерами Олімпіади.

 

 Через чотири роки в Атланті вже Незалежну Україну тріумфально представила Ліля Подкопаєва – вихованка донецької школи спортивної гімнастики. В особистій першості 17-річна спортсменка на 0,15 обійшла румунку Джину Горян і стала першою українською абсолютною чемпіонкою світу! І хоча жіноча збірна України у складі Лілії Подкопаєвої, Оксани Книжник, Ганни Миргородської, Олени Шапарної, Любові Шеремет, Ольги Тесленко і Світлани Залєпукіної стала 5-ю в командній першості, все одно, це була вагома заявка українських гімнасток на свої позиції в цьому виді спорту.

Чоловіча збірна в Атланті змогла пробитися до трійки лідерів і здобути команді бронзові нагороди, які стали першими медалями Незалежної України на Олімпійських іграх. Призерами Атланти-96 стали Юрій Єрмаков, Олег Косяк, Ігор Коробчинський, Георгій Місютін, Олександр Світличний, Володимир Шаменко і Рустам Шаріпов.

 

А в Олімпійському Сіднеї-2000 українська збірна стала вже срібним призером завдяки командним зусиллям Олександра Береша, Валерія Гончарова, Руслана Мезенцева, Олександра Світличного і Романа Зозулі.

Загалом, починаючи з 1952 року, коли збірна СРСР дебютувала на Олімпіаді в Хельсінкі, і у складі збірної були представники України, термін олімпійського часу для українських атлетів нараховує 55 років! За цей період Україна подарувала світові 18 олімпійських чемпіонів зі спортивної гімнастики! Видатні українські тренери, імена яких назавжди увійшли до скарбниці національної гордості: кращий тренер України Олександр Семенович Мишаков, 9-тиразова Олімпійська чемпіонка і тренер жіночої збірної Лариса Латиніна, людина, з ім’ям якої пов’язані перемоги української гімнастики з часів Незалежності – тренер збірної України періоду 1993-2000 років Олег Васильович Остапенко. Сподіваємось, що послідовниками цих славетних тренерів будуть вписані нові яскраві сторінки до літопису світової спортивної гімнастики.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ГІМНАСТИКОЮ Спортивна гімнастика На заняттях спортивною гімнастикою, в результаті порушень правил проведення навчально-тренувального процесу та технологічних прийомів тренувань, нераціональному прискоренню підготовленості спортсмена найчастіше виникають такі травми: ü забиті місця кінцівок; ü струси мозку і шоки; ü вивихи плечового і ліктьового суглобів; ü переломи кісток передпліччя; ü зриви мозолів долонь; ü розтягнення і розриви зв'язок гомілковостопного та колінного суглобів, що виникають внаслідок різкого обертання гомілки; ü розтягнення стегна внаслідок втрати рівноваги при виконанні зіскоків після вправ, особливо після розкачувань. 24 ü хронічні захворювання суглобів: деформуючий артроз, остеохондропатія, хондромаляція, а також хронічні ураження капсульно-зв'язкового апарату; ü хронічні міоентезіти і паратеноніти (переважно ахілового сухожилля). Для профілактики травм під час занять спортивною гімнастикою рекомендується: Ø вжити технологічні заходи профілактики травм та ушкоджень шляхом усунення причин їх виникнення на окремих спортивних снарядах; Ø гімнастичний зал має бути підготовлений для занять відповідно до завдань, що випливають з вимог робочої навчальної програми та виду спорту; Ø обладнання необхідно розміщувати так, щоб навколо кожного гімнастичного приладу була безпечна зона, що визначається Правилами проведення змагань із спортивної гімнастики, затвердженими Федерацією спортивної гімнастики України; Ø розміщення устаткування має передбачати безпечну зону навколо кожного гімнастичного снаряда; Ø найменша освітленість в спортивному залі при люмінесцентних лампах повинна бути 200 лк (13 Вт/м2), а при лампах накалювання – 100 лк (32 Вт/м2); Ø температура повітря в гімнастичному залі повинна бути 15-17°С, у роздягальних – 19-23°С, у душових – 25°С; Ø вологе прибирання спортивного залу повинно проводитися не менше двох разів на день; Ø вибивання матів проводиться на відкритому повітрі не рідше одного разу на тиждень; Ø спортивний зал перед початком занять, після кожного уроку та наприкінці робочого дня повинен ретельно провітрюватися; Ø обов’язково слід проводити усунення дефектів снарядів та поганих гімнастичних матів; Ø виконувати гімнастичні вправи на приладах тільки в присутності викладача або його помічника; 25 Ø укладати гімнастичні мати слід таким чином, щоб їх поверхня була рівною та покривала площу не менше 2х2,5 м; Ø важкі гімнастичні прилади необхідно перевозити за допомогою спеціальних пристроїв і візків; Ø складні елементи і вправи слід виконувати тільки зі страхуванням, застосовуючи методи і засоби страхування відповідно до вправи; Ø навчити учнів прийомам самостраховки; Ø застосовувати тільки якісну магнезію; Ø одягати накладки при наявності свіжих великих мозолів на долонях; Ø партнерів для занять підбирати по вазі та технічній підготовленості; Ø під час виконання або розучування складних акробатичних вправ особливу увагу приділяти страховці не тільки руками, але й за допомогою пояса для страховки; Ø постійна перевірка стану снаряда і місця приземлення; Ø гімнастичний костюм повинен захищати шкіру від тертя об снаряд; Ø взуття повинно бути м’яким без підборів (підошва з тонкої шкіри чи щільної матерії); Ø використовувати захисні пристосування – напульсники, наколінники тощо. Їх варто носити тим гімнастам, які приступають до тренувань після перенесених травм, що локалізувалися в області відповідних суглобів. Крім того, з метою профілактики можна рекомендувати носіння під трусами суспензорій для запобігання здавлювання і забиття статевих органів; Ø при виконанні вправ поточним методом слід дотримуватися достатні інтервали, щоб не було зіткнень. Заборонено: Ø перевантаження залу тими, що займаються (норма площі в гімнастичному залі на одного спортсмена повинна бути не менше 6м2); Ø наявність вологих долонь; Ø виконувати вправи без страховки; 26 Ø стояти близько до спортивного снаряду при виконанні гімнастичних вправ (за винятком того, хто страхує). Заходи профілактики травматизму під час занять на окремих гімнастичних снарядах. Вправи на кільцях Для профілактики травм під час занять на кільцях рекомендується: Ø гарна загальна технічна підготовка гімнаста; Ø зміцнення м'язів плечового пояса; Ø спеціальна «розминка»; Ø своєчасна і правильна страховка при виконанні вправ; Ø у місцях виконання вправ на кільцях слід обов’язково укладати і міцно закріпити мати, щоб вони не ковзали по поверхні; Ø під час виконання вправ на кільцях викладач має страхувати кожну дитину окремо, стоячи з боку від неї, підтримуючи її за спину; Ø виконання вправ у підтягувані на руках з діставанням кілець підборіддям потребує страхування дитини зі спини захватом під руки. Під час виконання складних вправ слід страхувати того, хто займається, стоячи боком до нього та допомагаючи за потребою; Ø доки той, що займається не почне впевнено виконувати всі вправи на кільцях, його необхідно страхувати повсякчас підтримуючи; Ø висота кілець від підлоги може бути різною, залежно від росту та віку тих, що займаються, але такою, щоб вони, піднімаючись на носки, змогли дотягнутися до кілець руками та захватити їх (окрім тих випадків, коли той що займається планує виконувати махи у висі); Ø слід стежити за тим, щоб ті, що займаються виконували захват кілець руками хватом зверху: чотири пальці – зверху, великий – знизу. Від правильного захвату кілець руками залежить ступінь самострахування, тому захват має бути міцним і глибоким; 27 Ø перед виконанням вправ руки необхідно посипати товченою крейдою чи витерти для того, щоб вони не були слизькими і не ковзались; Ø при виявлені почервонінь на долонях тих, що займаються, необхідно припинити виконання вправи. Вправи на поперечині Для профілактики травм під час занять на поперечині рекомендується: Ø перед початком заняття перевіряти деталі кріплення (гайки, гвинти), які повинні бути надійно загвинчені; Ø гриф поперечини перед виконанням вправ і після їхнього закінчення необхідно протирати сухою ганчіркою і зачищати шкуркою; Ø пластини для кріплення гаків, розтяжок повинні бути щільно пригвинчені до підлоги і забиті у стелю; Ø виховання і тренування у тих, що займаються, упевненого та правильного хвату; Ø у місцях зіскоків із снарядів покласти гімнастичні мати. При укладанні матів стежити, щоб їхня поверхня була рівною; Ø навчити правильній техніці зіскоку із снарядів. Приземлятися після зіскоку варто м'яко, на носки, пружно присідаючи; Ø навчити тих, що займаються страховці і самостраховці; Ø сформувати, у тих, що займаються стійкий навик «групуватися», щоб уникнути падіння на голову, на витягнуті руки; Ø систематично доглядати за руками, проводити заходи з боротьби з пітливістю, а також щоденні гарячі ванни кистей рук із стиранням пемзою мозолів, масажем та накладанням ланолінових чи масляних пов'язок на мозолі; Ø протирання (полірування) поперечини снаряду «шкуркою» – наждаковим папером. Заборонено: Ø проводити заняття, якщо на снаряді у вузлах і зчленуваннях є люфти, хиткість, прогини; 28 Ø виконувати вправи з вологими долонями, при наявності свіжих мозолів; Ø займатися на несправних і брудних снарядах. Вправи на брусах Для профілактики травм під час занять на брусах рекомендується: Ø використовувати такі ж заходи профілактики травматизму, як і при вправах на поперечині; Ø для зміни висоти брусів, послаблювати гвинти та піднімати одночасно обидва кінці жердин; Ø піднімаючи та опускаючи жердини, триматися за жердину, а не за металеву її опору; Ø щораз перед виконанням вправ перевіряти чи закріплені опорні гвинти жердини брусів; Ø при виявленні тріщин жердину необхідно замінити; Ø у місцях зіскоків зі снаряда укладати впритул навколо снаряда гімнастичні мати; Ø правильно встановлювати ширину снаряду з урахуванням індивідуальних даних (ширина повинна приблизно рівнятися довжині від ліктьового суглобу до кінців середніх пальців +2-3 пальці); Ø перед початком навчального року бруси повинні ремонтуватися по всій довжині. Опорний стрибок Для профілактики травм під час занять опорним стрибком рекомендується: Ø точно встановити снаряд для опорного стрибка, перевірити його справність; Ø опори гімнастичного козла повинні бути міцно укріплені в коробках корпуса; 29 Ø ноги стрибкового приладу повинні вільно встановлюватися та міцно закріплюватися в заданому положенні при висуванні; Ø висовувати ніжки у стрибкових приладах по черзі з кожного боку, нахиливши прилад; Ø у місці зіскоку впритул укласти мат укладатися навколо снаряда, забезпечуючи площу зіскоку або передбачуваного зриву і падіння; Ø перевірити справність містка; Ø гімнастичний місток повинен бути підбитий гумою, щоб виключити ковзання при відштовхуванні; Ø застосовувати спеціальні підготовчі вправи для зміцнення кисті рук і променево-зап’ястних суглобів; Ø проводити достатню розминку м'язів кисті рук і променево-зап’ястних суглобів; Ø страховка та спеціальна технічна підготовка головних елементів вправ та їх переходів; Ø ретельне виконання техніки опорних стрибків; Ø правильна й ретельна страховка при зіскоках; Ø своєчасно вживати специфічні технологічні прийоми профілактики мікротравм і потертості, щоб потертості та мозолі не перейшли у флегмони і не виникла ситуація потреби хірургічних втручань; Ø після тренувань мозолі варто підсушувати йодом, а на ніч змазувати пом'якшуючими живильними кремами типу «Дитячий», «Для рук». Лазіння по канату Для профілактики травм під час лазінь по канату рекомендується: Ø канат повинен бути міцним та добре прикріпленим до стелі; Ø у місці зіскоку варто укладати гімнастичний мат; Ø при почервонінні шкіри або появі потертості на долонях слід припиняти виконання вправи; 30 Ø для навчання дітей дошкільного віку лазіння по канату слід використовувати канат чи жердину відповідного діаметру, щоб дитина могла зручно обхопити їх рукою; Ø під час виконання вправ слід страхувати кожного з тих, що займається окремо, стоячи боком до нього та підтримуючи спочатку зі спини під руки, а потім – під сідниці і під стопи, допомагаючи при цьому виконувати правильний захват канату чи жердини ногами; Ø під час спуску слід звертати увагу тих, що займаються на виконання перехвату руками зі збереженням захвата ногами. Страхувати тих, що займаються слід у зворотному порядку – спочатку під стопи, потім під сідниці і під руки. Заборонено: Ø стояти близько до снаряда при виконанні вправи іншими учнями; Ø виконання вправ при наявності свіжих мозолів; Ø зав’язувати вузли на кінцях канату; Ø використовувати канати, які вийшли з ладу та розсотуються; Ø з’їжджати з канату чи жердини вниз на руках; Ø зістрибувати з канату чи жердини; Ø відпускати руки, піднявшись на певну висоту; Ø виконувати вправу з вологими долонями; Ø виконувати лазіння по канату, маючи потертості на долонях; Ø розгойдуватися на канаті під час виконання вправ. Вправи на шведській стінці Для профілактики травм під час занять на гімнастичній стінці рекомендується: Ø на одній стінці перебувати одночасно лише одному учневі; Ø по закінченню виконання вправи варто спускатися донизу; Ø виконувати вправи лише з сухими долонями; 31 Ø під час розучування вправ з лазіння по гімнастичній стінці слід страхувати кожного, підтримуючи за спину та руку під час підйому та спуску. Помічник викладача у цей час має контролювати дії тих, що займаються та які чекають черги чи виконують окремі підготовчі вправи. Слід стежити за тим, щоб діти виконували захват рейок драбини хватом зверху: чотири пальці – зверху, великий – знизу; Ø якщо ті, що займаються засвоїли рух, можна використовувати для вправ два прольоти гімнастичної стінки одночасно. При цьому викладач має стояти між прольотами гімнастичної стінки та страхувати тих, що займаються зліва та справа від себе. Заборонено: Ø зістрибувати з рейок драбини; Ø пропускати рейки драбини під час лазіння вгору та вниз; Ø виконувати вправи з лазіння з вологими долонями; Ø лазити по гімнастичній стінці чи мотузяній драбині, маючи потертості на долонях; Ø відпускати руки, перебуваючи на гімнастичному снаряді; Ø збігати по похилій дошці; Ø лазити по одній драбині одночасно кільком дітям; Ø виконувати вправи без страхування; Ø розгойдуватись на мотузяній драбині; Ø виконувати вправи на лазіння, якщо під драбиною не викладено гімнастичні мати; Ø виконувати вправи на лазіння на свіжому повітрі у незручному одязі та взутті, а в холодну пору року – у слизьких рукавичках. Вправи в рівновазі Для профілактики травм під час занять на гімнастичній колоді рекомендується: Ø уздовж всього снаряда й у місці зіскоку укласти гімнастичні мати; 32 Ø на снаряді перебувати лише одному з тих, що займаються; Ø виконувати вправи зі страховкою; Ø у випадку виявлення несправності спортивного снаряда, варто припинити виконання вправ на ньому і негайно повідомити викладача; Ø під час виконання тим, що займається зістрибувань з колоди викладач має знаходитись у кінці лави, колоди чи піднятої дошки збоку від дітей і страхувати їх під час зістрибування, тримаючи за одну чи дві руки. Він має зосереджувати увагу тих, що займаються на м’якому приземленні; Ø помічник викладача має допомагати тим, що займаються підніматися на лаву, колоду чи підняту дошку, страхуючи їх за одну чи дві руки; Ø того, хто займається слід тримати за руку, допомагаючи піднятися на снаряд, а потім страхувати, супроводжуючи від початку пересування до кінця; Ø якщо вправи в рівновазі діти виконують по підгрупах і використовується дві лави, колоди чи підняті дошки, то викладач має стояти між спортивними снарядами у кінці руху та страхувати дітей під час зістрибування. Помічник викладача при цьому має стояти між двома спортивними снарядами на початку руху дітей, допомагаючи піднятися на снаряд; Ø за потреби можна страхувати тих, що займаються, просовуючись між двома спортивними снарядами спиною вперед обличчям до дітей до кінця руху; Ø якщо вправи в рівновазі діти виконують поточним способом, то слід стежити, щоб на спортивному снаряді одночасно перебувало не більше чотирьох дітей. Страхувати дітей при цьому слід з обох боків лави, колоди чи піднятої дошки; Ø страхувати тих, що займаються під час виконання вправ на похилій поверхні (піднятій з одного боку дошці ) здійснюється аналогічно. Заборонено: Ø зістрибувати з лави, важко приземляючись на всю стопу та на прямі ноги; Ø швидко пересуватись по гімнастичній лаві, колоді чи піднятій дошці потоком у кількості більше чотирьох осіб; 33 Ø не дотримуватись відповідного інтервалу під час виконання вправ з рівноваги; Ø виконувати вправи з рівноваги без страхування інструктором з фізкультури чи вихователем; Ø виконувати вправи на піднятій опорі ( лава, колода, дошка, куб тощо), якщо спортивний снаряд не обкладено матами з обох боків та у місці зістрибування. Художня гімнастика При порушенні правил проведення занять в художній гімнастиці виникають такі травми: ü розтягнення зв'язкового апарата суглобів і кінцівок; ü надриви і розриви м'язів; ü спонділоліз – перелом дуги хребта; ü спондилолістез – зміщення тіла хребця, що розташований вище відносно тіла хребця, що розташований нижче; ü ідіоматичний сколіоз; ü травми колінних та гомілково-ступневих суглобів; ü забиті місця на тілі – частіше остистих відростків хребта при падінні на спину або надмірному, різкому розгинанні у поперековому відділі. Варто зазначити, що більшість травм в художній гімнастиці мають хронічний характер. Для профілактики травм під час занять художньою гімнастикою рекомендується: Ø дотримуватися тривалості занять (для спортсменок високого класу (максимум 30 годин на тиждень), а спортсменок початківців – до 20 годин на тиждень); Ø перед початком занять гімнастичний зал має бути провітрений природної наскрізною системою вентиляції; 34 Ø викладач повинен перевірити справність і надійність кріплення гімнастичних снарядів і готовність залу до занять; Ø снаряди повинні відповідати стандартам; Ø освітленість залу повинна бути не менше 200 лк, температура не нижче 15- 17°С, вологість – не більше 30-40%; Ø строго дотримуватися послідовності у розучуванні складних вправ; Ø урізноманітнити ієрархію вправ за складністю виконання; Ø заняття проводити тільки у спеціальному взутті; Ø тривалість занять з загальної фізичної підготовки не повинні перевищувати 5-6 годин на тиждень; Ø тривалість виконання вправ на розвиток гнучкості повинна бути не менше ніж 40 хвилин в день. З метою запобігання травм під час тренувального процесу варто застосовувати наступні прийоми: Ø виконувати глибокі наклони, різноманітні повороти та оберти (часто з використанням обтяжень чи наданням безпосередньої допомоги з боку тренера чи команди) під час підготовки міжхребетних з’єднань до навантаження, що пропонується; Ø виконувати підскоки та пересування на руках в упорі лежачи, оберти кистю (з використанням вовняних манжеток та рукавичок) для підготовки до майбутньої роботи променево-зап’ястних суглобів; Ø виконувати вправи з тенісним м’ячем та гантелями, а також оберти валику з обтяженням для розвитку м’язів, які фіксують променево-зап’ястний суглоб; Ø виконувати обертові та ривкові рухи, згинання-розгинання рук з використанням гімнастичних палиці та обтяжень для розвитку ліктьового та плечового суглобів; Ø виконувати підйом на носках на підвищенні висотою до 5 см, хода на пальцях в пуантах, балансування на різних опорах та виконання інших вправ для підготовки гомілково-ступневого суглобу; 35 Ø задля профілактики травм колінного суглоба варто концентрувати увагу спортсменки на моменті стрибка та зводити до мінімуму обертові рухи після його виконання; Ø задля профілактики травм стопи варто приділяти значну увагу вправам на гнучкість, які сприяють підготовці усіх груп м’язів до виконання складних елементів; Ø варто дотримуватися часового тренувального режиму. Заборонено: Ø перевищувати тривалість занять; Ø знижувати тривалість виконання вправ на розвиток гнучкості. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ СТРИБКАМИ НА БУТУТІ На заняттях стрибками на батуті, в результаті порушень правил проведення навчально-тренувального процесу та технологічних прийомів тренувань, нераціональному прискоренню підготовленості спортсмена найчастіше виникають такі травми: ü переломи верхніх та нижніх кінцівок; ü подряпини на шкірі; ü розтягнення м'язів; ü травми головного і спинного мозку; ü переломи в області шиї. Варто відмітити, що останні можуть призвести до паралічу або летального наслідку. Для профілактики травм під час занять стрибками на батуті рекомендується: Ø правильно провести установку батута і ознайомити тих, що займаються з технікою безпеки; 36 Ø при розміщенні батута на вулиці варто вибирати таке місце, де не буде жодних перешкод для стрибків (дерев, лавочок, стовпів тощо). База батута повинна бути якомога нижчою, по можливості слід встановити його в ямі; Ø батут повинен бути оточений м'якою поверхнею; Ø навчання складних елементів слід починати тільки після освоєння простих елементів і сполук відповідно до розряду; Ø тренування залікових вправ варто проводити після достатнього освоєння всіх елементів і сполук; Ø навчання проводити тільки з використанням засобів страховки (ручні і підвісні пояси, що страхують, поролон та ін.); Ø до освоєння наступного розряду тих, що займаються допускати тільки після виконання ними попереднього розрядного нормативу на офіційних змаганнях; Ø на заняттях використовувати тільки об'ємний матеріал, що відповідає даному віку; Ø тренування і змагання проводити при наявності 4 осіб, які страхують, і знаходяться по всім сторонам батута; Ø під час тренування і змагань крім запобіжних матів необхідно використовувати поролонові. Заборонено: Ø знаходитися на батуті у кількості більш ніж одна особа.