Тема "Історія розвитку Українського волейболу" для учнів 7 класів

 

Розвиток українського волейболу

У 2020 році українському волейболу виповниться 95 років! Український волейбол зароджувався в Харкові: у жовтні 1925 року, волейбольні м’яч і сітку привіз директор науково-дослідного інституту фізичної культури Блях Володимир Абрамович. З року в рік популярність волейболу зростала, він здобував популярність в інших містах України (Київ, Дніпропетровськ (нині Дніпро), Одеса, Полтава, Херсон). Популяризації та поширенню волейболу сприяли товариські зустрічі українських команд з командами інших міст СРСР. Велике значення для подальшого розвитку волейболу мало його включення до програми змагань Всерадянської спартакіади 1928 року. Збірні УРСР на спартакіаді представляли чоловічі та жіночі команди Харкова. Переможцями серед чоловічих команд стала команда УРСР. Після проведення Всерадянської спартакіади географія волейболу в країні незмінно розширювалася. Зростала майстерність спортсменів інших міст України, зокрема, чоловічої команди Дніпропетровська, яка 1931 року завдала поразки харків’янам – лідеру українського волейболу, і вийшла до когорти провідних команд. У перших чемпіонатах СРСР, які 1933 – 1936 рр. мали назву «Всерадянські волейбольні свята», чоловічі команди Харкова і Дніпропетровська поперемінно посідали друге та трете місця. Харківські волейболістки на Всерадянських волейбольних святах вигравали друге та третє місця. З 1938 року чемпіонати СРСР проводилися серед клубних команд ДСТ та відомств. У чемпіонаті СРСР 1940 року харківська жіноча команда «Спартак» посіла 3-тє місце.  Друга світова війна не оминула й волейболістів. Частина з них загинула на фронтах війни, інші повернулись пораненими або скаліченими. Саме із числа тих волейболістів, які захищали свою честь і совість, відстоювали свободу своєї сім’ї і близьких, та до яких доля була сприятлива, почали формуватися команди для участі в першому повоєнному чемпіонаті СРСР та інших змаганнях. Так, у чемпіонаті СРСР 1945 року виступали жіночі команди «Локомотив» (Харків) – 6-те місце і «Здоров’я» (Київ) – 10-те місце та чоловіча команда «Локомотив» (Харків) – 7-ме місце й команда Військового училища – 10-те місце. Справжнім тріумфом був виступ збірних команд УРСР 1956 року на І Спартакіаді народів СРСР – золоті медалі вибороли чоловіки. Жіноча команда УРСР посіла друге місце. Починаючи з 50х років XX століття, переможні результати демонстрували українські клуби та збірні країни на всесоюзній та міжнародній арені. Жіноча команда «Буревісник» (Одеса) 1961 року виборола золоті медалі чемпіонату СРСР. Срібні медалі чемпіонату СРСР здобували чоловічі команди: «Спартак» (Київ) – 1951 р., «Буревісник» (Одеса) – 1961 р., «Локомотив» (Київ) – 1969 р., «Зірка» (Ворошиловград) – 1972 р., «Шахтар» (Донецьк) – 1991 р. та жіночі команди: «Іскра» (Ворошиловград) – 1975 р., 1978 р., «МедІн» (Одеса) – 1983 р. Бронзовими призерами становились чоловічі команди: «Спартак» (Київ) – 1952 р.,1953 р., «Наука» (Одеса) – 1954 р., «Буревісник» (Одеса) – 1955 р.,1957 р., «Локомотив» (Київ) – 1966 р., 1981 р., «Зірка» (Ворошиловград) – 1976 р., 1979 р., «Локомотив» (Харків) – 1978 р. та жіночі команди: «Буревісник» (Одеса) – 1962 р., 1971 р., «Іскра» (Ворошиловград) – 1973 р., 1974 р, «Сокіл» (Київ) – 1981 р., «МедІн» (Одеса) – 1982 р., «Орбіта» (Запоріжжя) – 1984 р. Крім того, чоловіча команда «Шахтар» (Донецьк) у сезоні 1991 – 1992 рр. виграла відкритий чемпіонат СНД. Володарями Кубка СРСР серед чоловічих  клубів були: тричі «Локомотив» (Київ) – 1973, 1988, 1990 рр. та ЧГБ (Чорноморгідробуд) (Одеса) – 1976 р., серед жіночих клубів – тричі «МедІн» (Одеса) – 1974, 1981, 1983 рр., двічі «Орбіта» (Запоріжжя) – 1985, 1988 рр., «Іскра» (Ворошиловград) – 1980 р. 1962 року жіноча команда «Буревісник» брала участь у найбільш престижному європейському клубному турнірі – Кубку Європейських чемпіонів. Одержав у фіналі перемогу над одним із кращих клубів Європи – «Славія» (одеситки стали володарями Кубка Європейських чемпіонів). Кубок кубків Європейських країн вигравали: чоловіча команда «Зірка» (Ворошиловград) 1973 року та жіночі команди: «Іскра» (Ворошиловград) 1977 року, «МедІн» (Одеса) 1983 року. Чоловічій клуб «Локомотив» (Харків) у сезоні 2003 – 2004 рр. здобув Кубок Топ-команд. Жіноча команда «Орбіта» (Запоріжжя) 1990 року стала володарем Кубка ЄКВ (Європейська конфедерація волейболу). Збірна чоловіча команда УРСР чотири рази (1956, 1967, 1986, 1991 рр.) була переможцем Спартакіади народів СРСР, бронзовими призерами – 1983 року. Жіноча команда УРСР звання чемпіонок Спартакіади народів СРСР здобувала 1975 року, друге місце посіла 1956 року, третє – 1967, 1971, 1983, 1986 рр. Значного успіху досягла національна збірна жінок незалежної України, яка виборола бронзові медалі на чемпіонаті Європи 1993 року. Український волейбол виховав цілу плеяду першокласних гравців, які у складі збірних команд СРСР вписали славну сторінку в історію радянського волейболу. Першим представником України у складі збірної СРСР був гравець команди «Спартак» (Київ) Михайло Пімєнов – чемпіон світу 1949 р., 1952 р., чемпіон Європи 1950 р., 1951 р. Починаючи з 1956 року, до збірних команд СРСР включають усе більше вихованців українських клубів. Наприклад, 1956 року у складі збірної команди СРСР, що стала бронзовим призером чемпіонату світу, було чотири представники УРСР. Особливо варто відмітити виступ наших волейболістів на ХІХ Олімпійських Іграх (1968, Мехіко). У складі збірної СРСР, яка стала чемпіоном Олімпійських Ігор, сім золотих нагород вибороли представники українських клубів: цейрікслідуважатитріумфальним для українського волейболу. У різні роки честь радянського волейболу на міжнародному рівні у складі збірної команди СРСР захищали представники українських команд та вихованці українських тренерів, переможці та призери Олімпійських Ігор, чемпіони світу та Європи. На початку 90-х років XX сторіччя волейбол незалежної України певний час зберігав якісний кадровий потенціал гравців і тренерів. Приміром, жіноча збірна України з волейболу, кістяк якої складали гравчині луганської «Іскри», брала участь в Олімпійських іграх в Атланті 1996 року. У Кубку Європейської конфедерації волейболу в сезоні 1994/95 рр. «Орбіта» із Запоріжжя посіла 3-тє місце, а роком раніше (1993/94 рр.) такий же результат показала «Іскра» з Луганська. Наприкінці 90-х років на показники українського волейболу почав негативно впливати кадровий дефіцит: по-перше, через від’їзд фахівців та гравців (до речі, така тенденція була притаманна для всього пострадянського спорту) до провідних закордонних клубів українські команди, а зрештою і національні збірні України поступово втрачають свої високі позиції. Так само на ці роки припало закінчення спортивної кар’єри деякими провідними гравцями, які  мали досвід виступів у чемпіонатах СРСР. Так само на зниженні показників позначився брак фінансування спорту державою. Але поступово, десь із середині 2000-х років український волейбол почав повільно відновлюватися: система підготовки перспективних молодих спортсменів в українських клубах зберегла свій високій рівень; з’явилися нові клуби та регіональні центри волейболу. На загал Україна має 14 олімпійських чемпіонів, 11 чемпіонів світу, 27 переможців європейських форумів. Сподіваємось та чекаємо на відродження волейболу високого рівня в Одесі, Харкові, Києві, Луганську, Полтаві та інших історичних осередках волейболу. Україна – волейбольна держава!