Методика навчання техніці гри у футбол

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ГРИ В ФУТБОЛ

Навчання й удосконалювання техніки футболу відбуваються в тісному взаємозв'язку з фізичною, тактичною і морально-вольовою підготовкою. Основна задача навчання й удосконалювання техніки гри полягає в оволодінні гравцями всім різноманіттям техніко-тактичних прийомів і дій футболіста й умінні ефективно застосовувати їх в умовах змагань. Ця задача виконується за до­помогою спеціальних вправ, що мають місце у футболі, багаторазовим повторенням досліджуваного прийому за умовами, що ускладнюються, наближеними до змагальних.

Закріплюється прийом при навчальних іграх та змаганнях. При навчанні техніці гри спочатку освоюють основні прийоми та способи ведення гри, і на їхній основі опановують більш складні технічні прийоми і дії. При навчанні польового гравця техніці гри рекомендується наступна послідовність: переміщення, удари по м'ячу ногою, зупинки м'яча ногою і грудьми, удари по м'ячу головою, ведення м'яча, обманні рухи, добір м'яча, укидання м'яча через бічну лінію. Такої системи дотримуються на початку навчання. При удосконалюванні і закріпленні техніки гри відбувається комплексне засвоєння декількох прийомів одночасно в різних поєднаннях.

ПЕРЕМІЩЕННЯ

Послідовність навчання: стійка футболіста; біг звичайний (рівномірний зі зміною швидкості і напрямку, темпу і ритму руху); зупинки (кроком і стрибком); повороти (уперед та назад, переступанням і стрибком); біг спиною вперед, схрестними і приставними кроками убік; сполучення різних способів бігу; стрибки (з місця, штовхаючи обома ногами, з розбігу, штовхаючи однією і обома ногами); сполучення різних прийомів пересувань.

Вправи мають відбивати специфіку пересувань футболістів. Широко застосовуються прийоми з інших видів спорту. Особлива увага приділяється стартовому ривку, що зв'язано із засвоєнням правильної стійки футболіста.

Зразкові вправи

1. Зі стійки футболіста піднятися на носки, вернутися у вихідне положення.

2. У стійці на носках, ноги на ширині пліч, перенести вагу тіла з однієї ноги на іншу (повторити кілька разів). Переміщення боксерським кроком у різних напрямках. Приклад сигналів: «одна рука вгорі» — зупинка стрибком; «дві руки вгорі» — зупинка кроком та ін.

3. Те саме, зупинка в обумовленому місці.

Помилки: короткий крок, що стопорить, утрата рівноваги, зсув центра ваги на одну ногу, недостатнє згинання опорної ноги, сильний нахил тулуба вперед, розташування стоп на одній лінії, перпендикулярно руху.

При навчанні поворотам необхідно звертати особливу увагу на виконання поворотів на зігнутих ногах при низько опущено­му центрі ваги.

Зразкові вправи

Повороти виконуються в поєднанні з іншими ігровими прийомами (бігом, крокуванням, зупинками).

1. На місці поворот і перехід на виконання наступного ігрового прийому (бігу, стрибка, зупинки).

2. Пересування звичайним бігом та виконання повороту в обумовленому місці, довільно, по звукових і зорових сигналах викладача. Приклад: група рухається бігцем обличчям уперед. Завдання: «один свисток» — зупинка — поворот на; 90°, продовження бігу; «два свистки» — поворот на 180° — рух у зворотному напрямку тощо.

Помилки: поворот виконується на прямих ногах, на всій стопі, на обох ногах одночасно, тулуб, голова, верхній плечовий пояс, закріпачені.

Стрибки. При навчанні стрибкам гравців необхідно навчити: правильному відштовхуванню, координації рухів у безопорному положенні, м'якому приземленню, грамотно розраховувати момент зустрічі з м'ячем, оптимально вибирати місце та час відштовхування.

Зразкові вправи

1. Стрибки з місця і з розбігу, штовхаючи однією і обома ногами вгору — уперед; вгору — убік.

2. Стрибки вгору з місця та у русі з поворотами на 90—360° у безопорному положенні.

Стрибки виконуються з визначеного місця, довільно, за звуковими й зоровими сигналами викладача, з вибором гравцем способу стрибка, моменту та місця відштовхування. Приклад: викладач з м'ячем у руках знаходиться в центрі поля — гравці рухаються по колу обличчям уперед; викладач підкидає м'яч угору — гравці виконують стрибки вгору довільним способом з імітацією удару по м'ячу головою; м'яч у руках викладача — продовження руху та ін.

Помилки: несвоєчасний стрибок, неправильний вибір місця і часу відштовхування, пасивний рух руками і маховою ногою в момент поштовху, утрата рівноваги при приземленні, постановка товчкової ноги на всю ступню або з носка.

УДАРИ НОГОЮ ПО М'ЯЧУ

Ударам ногою по м'ячу навчають у такій послідовності:

1) внутрішнім боком стопи;

2) серединою підйому;

3) внутрішньою частиною підйому;

4) зовнішньою частиною підйому;

5) носком;

6) зовнішнім боком стопи;

7) п'ятою.

У міру оволодіння технікою, удари виконуються по нерухомому м'ячу, що котиться, стрибаючому і летячому м'ячу назустріч, збоку, по ходу руху, з місця, з розбігу, з повороту, у стрибку.

Спочатку навчають точності, а потім силі удару. У процесі навчання ударам ногою звертають увагу:

а) на місце постановки опорної ноги стосовно м'яча і до напрямку удару;

б) амплітуду ноги, що б'є;

в) положення ноги, що б'є, у момент удару;

г) вільність рухів і положення тулуба та рук;

д) політ м'яча;

є) готовність гравця після удару до продовження дій.

У міру засвоєння техніки удару удосконалювання відбувається по лінії ускладнення умов виконання задач. При навчанні ударам широко застосовують навчальне устаткування й інвентар (тренувальні стінки; мішені; м'ячі, що висять, тощо). Навчання проводиться індивідуальним і груповим способами.

Зразкові вправи

1. Жонглювання м'ячем на місці й у русі однією й по черзі обома ногами, ударяючи підйомом, внутрішнім і зовнішнім боком стопи, стегном тощо.

2. Удари по нерухомому м'ячу, що котиться, стрибаючому й летячому у повітрі способом, що вивчається (внутрішнім боком стопи, підйомом, носком тощо) з місця і з ходу (одного і більше кроків) у стінку, сітку, ворота, партнеру та ін.

3. Удари по підвішеному м'ячу.

4. Удари в ціль. Гравець із лінії штрафного майданчика виконує удари по воротах, розмічених на шість квадратів.

Варіант 1: гравець послідовно вражає квадрати з 1 по 6.

Варіант 2: гравець прагне потрапити в той квадрат, на який йому під час розбігу вказує викладач або партнер, що стоїть за воротами.

Наприклад: піднята права рука вгору — в сторону — необхідно потрапити в квадрат 3; рука вниз — необхідно вразити квадрат 2 та ін.

5. Удари в ціль через перешкоди (щити, партнерів, стійки тощо).

6. Удари на точність і дальність зі зміною відстані і траєкторії польоту м'яча. Гравці виконують удари з коридору А й повинні послідовно потрапити м'ячем в коридори А, Б, Б, А або потрапити в той коридор, у якому до удару розташовується його партнер.

7. Почергові удари лівою й правою ногами по м'ячу вивченим способом після відскоку від землі.

8. Удари по воротах і передачі партнерам у сполученні з іншими ігровими прийомами (веденням, зупинками тощо). Наприклад: ведення навколо двох—трьох стійок із наступним ударом по воротах.

ЗУПИНКИ (ПРИЙОМ М'ЯЧА)

Навчання зупинкам м'яча проводиться одночасно з ударами по м'ячу. Послідовно учать зупиняти:

а) м'ячі, що котяться,— підошвою, внутрішнім боком стопи, зовнішньою частиною підйому;

б) м'ячі, які тільки що відскочили (з напіввідскоку) — підошвою, внутрішнім боком стопи і зовнішньою частиною підйому, гомілкою;

в) м'ячі, що опускаються — серединою підйому, стегном, грудьми та головою;

г) м'ячі, що летять — внутрішнім і зовнішнім боком стопи, серединою підйому, стегном, грудьми й головою.

Навчають зупиняти м'яч, стоячи на місці, у русі й у стрибку, відразу пристосовуючи його до подальших ігрових дій. Наприклад: зупинка м'яча грудьми з переводом у бік наступної передачі або удару по воротах.

При навчанні зупинкам м'яча увагу зосереджують:

а) на готовності гравця до прийому м'яча;

б) вільному, невимушеному положенні гравця в момент прийому м'яча;

в) амортизуючій роботі м'язів ніг, тулуба, шиї, частин тіла, що безпосередньо беруть участь у зупинці м'яча;

г) швидкому пристосуванні м'яча до виконання наступних ігрових дій.

У міру засвоєння техніки зупинок м'яча удосконалювання відбувається в більш складних ігрових вправах. При навчанні зупинкам м'яча застосовуються підсобний інвентар і устаткування (стінки, сітки та ін.), але частіше цей процес здійснюється за допомогою партнерів.

Зразкові вправи

1. Імітація способів зупинок м'яча, що вивчаються.

2. Зупинка м'яча, що відскочив від навчальної стінки, щита та іншим способом, який вивчається.

3. Зупинка м'яча, що опускається або відскочив від землі після підкидання або удару ногою самим гравцем.

4. Зупинка м'яча під час ведення способом, який вивчається (у визначеному місці, за сигналом викладача).

5. Зупинка м'яча способом, який вивчається, у парах.

6. Зупинка м'яча, переданого партнером, визначеним способом із переводом і наступною ігровою дією.

УДАРИ ПО М'ЯЧУ ГОЛОВОЮ

Послідовність навчання: спочатку навчають ударам по м'ячу головою в опорному положенні, потім у стрибку й у падінні серединою чола, бічною частиною чола. При навчанні дітей ударам по м'ячу головою,велике місце займають вправи з підвішеними й полегшеними м'ячами. Особливу увагу при навчанні ударам по м'ячу головою необхідно звернути на точність влучення в м'яч, закріпачення м'язів шиї і спини в момент удару, контроль за польотом м'яча очима. Удар наноситься тоді, коли тулуб і голова проходять фронтальну площину. Після удару головою гравець має при йняти положення, зручне для швидкого продовження наступних ігрових дій. При ударах по м'ячу головою з наступним падінням'1 необхідно стежити за приземленням і наступним групуванням.

Зразкові вправи

1. Жонглювання м'ячем ударами головою на місці й у русі, змінюючи висоту і напрямок відскоку м'яча, сполучаючи з жонглюванням ногами та головою. Приклад: гравець жонглює м'ячем, послідовно вдаряючи по ньому лівою ногою, правою ногою, 2—3 рази головою тощо. Вправу доцільно проводити в ігровій формі із завданнями:

а) хто довше удержить м'яч у повітрі;

б) хто зробить підряд визначену кількість ударів;

в) хто жонглюючи передає м'яч партнеру після виконання визначеної кількості ударів або виконавши обговорену ігрову дію (прийом) за звуковим або зоровим сигналом.

2. Удари по м'ячу головою біля тренувальної стінки, батута та ін. різними способами, з визначеними завданнями.

3. Передача м'яча ударом голови партнеру після підкидання або удару м'яча ногою самим гравцем.

4. Удари головою по підвішеному м'ячу способами, які вивчаються.

5. Передача м'яча ударом головою в парах на місці, змінюючи траєкторію польоту м'яча.

6. Передача м'яча ударом головою в групах по три і більше гравців, розташованих у зустрічних колонах, у рівнобічних шеренгах, у колах на місці і зі зміною партнерами вихідних місць.

7. Удари по м'ячу головою на точність і силу.

Приклад: воротар від лінії воріт підкидає м'яч вгору між вратарським майданчиком і одинадцятиметровою відміткою, де знаходиться гравець, що після руху завдає удару головою в опорному положенні або стрибку в зазначену викладачем частину воріт. Викладач розташовується за воротами і жестами показує гравцю напрямок удару.

8. Удари по м'ячу головою, переборюючи активний опір суперника.

Наприклад, гравці А і Б розташовуються біля воріт, гравець В, що знаходиться в 10—15 м осторонь, посилає їм м'яч ударом ногою. Гравець А прагне забити м'яч у ворота, гравець Б — відбити від воріт.

ВЕДЕННЯ М'ЯЧА

Послідовність навчання: спочатку освоюють ведення м'яча зовнішньою частиною підйому, потім внутрішньою частиною підйому, внутрішнім боком стопи, серединою підйому і носком. Ведення вивчають, пересуваючись по прямій у рівномірному темпі, потім змінюючи напрямок і швидкість пересування.

Навчаючи веденню м'яча, концентрувати увагу необхідно:

а) на вільності рухів;

б) розслабленості стопи;

в) відстані від м'яча до гравця;

г) підтримці постійного контролю гравця за м'ячем;

д) нахилі голови і тулуба;

є) умінні контролювати ігрову обстановку під час ведення м'яча.

Удосконалювання техніки ведення м'яча відбувається в ігрових вправах і двосторонніх навчальних іграх.

Зразкові вправи

1. Ведення м'яча в різних напрямках по прямій, по колу, змійкою тощо; у рівномірному темпі і зі зміною швидкості руху.

2. Падіння м'яча навколо стійок, прапорців, пасивних (активних) партнерів, розташованих на різній відстані один від одного.

3. Ведення м'яча в сполученні з іншими ігровими прийомами.

Приклад:

а) одержання паса від партнера, ведення навколо 5 стійок, удар по воротах або передача партнеру;

б) почергове ведення м'яча гравцями в парах з передачами його один одному по сигналу;

в) гравець 3 веде м'яч, грає і «стінку» із гравцем 4, продовжує ведення з ударом по воротах або передачею партнеру.

4. Розташування групи з 5—8 осіб у зустрічних рівнобічних колонах, у шеренгах, у колах. Почергове ведення м'яча зі зміною місць у сполученні із зупинками, передачами й ударами по м'ячу.

ОБМАННІ РУХИ (ФІНТИ)

До навчання фінтам доцільно приступити після освоєння основних технічних прийомів ведення, ударів і зупинок м'яча.

Послідовність навчання: спочатку навчають фінтам на відхід, потім на удар, на зупинку, на ведення та ін.

При навчанні фінтам необхідно стежити:

а) за правдоподібністю обманного руху;

б) темпом, ритмом і амплітудою обманного руху;

в) збереженням стійкого положення виконуючого фінт;

г) переходом від фінта до виконання певного ігрового прийому.

Фінтам навчають паралельно з освоєнням гравцями техніки ведення й відбору м'яча. Спочатку освоюють прості (одиночні) фінти, потім складні, в основі яких лежить багаторазове повторення обманного руху або сполучення прийомів. Удосконалювання фінтів проводиться в ігрових вправах і двосторонніх іграх при постійно зростаючій протидії партнера.

Зразкові вправи

1. Ведення м'яча навколо стійок або пасивно граючих партнерів з імітацією обманних рухів.

2. Біг у сполученні з раптовими зупинками й ривками довільно за сигналами.

3. Під час бігу за сигналом або у визначеному місці гравець виконує випад в один бік, потім робить ривок в інший.

4. Під час бігу за сигналом гравцями виконуються рухи тілом у різні боки.

5. Ведення м'яча, імітація удару, продовження ведення м'яча.

6. Гравець веде м'яч, посилає його мимо стійки або пасивно граючого партнера з одного боку, а сам оббігає його з іншого боку.

7. Один гравець виконує фінт, що вивчається, інший робить йому пасивну чи активну протидію у визначеній зоні.

8. Гравець 1 одержує м'яч від гравця 2 і в русі, за рахунок фінтів, намагається його обіграти і вразити ворота. Гравець 2 активно протидіє.

9. На обмеженій майданчику дві команди по 2—5 гравців у кожній за допомогою фінтів ведуть боротьбу за м'яч.

У навчанні й удосконалюванні фінтів необхідно широко застосовувати засоби з інших видів спорту, спрямовані на розвиток уміння володіти тілом і швидкістю мислення (акробатика, спортивні та рухливі ігри тощо).

ВІДБІР М'ЯЧА

Одночасно з освоєнням гравцями фінтів їх знайомлять і навчають прийомам відбору м'яча в суперника. При навчанні відбору найбільш ефективними засобами є єдиноборство й ігрові вправи.

Послідовність навчання: спочатку навчають перехопленням м'яча, потім добору м'яча ударом і зупинкою ногою, добору у випаді і підкаті.

При оволодінні добором м'яча той, якого навчають, зобов'язаний:

а) спостерігати за м'ячем;

б) вступати в боротьбу за м'яч у момент прийому його суперником;

в) правильно вибрати місце стосовно гравця з м'ячем;

г) зберегти раціональну дистанцію, правильну стійку і позицію стосовно воріт;

д) діяти відповідно до правил змагань.

Удосконалювання техніки відбору відбувається в ігрових вправах, у яких гравець із м'ячем намагається обіграти захисника за допомогою фінтів.

Зразкові вправи

1. Гравець 2 розташовується позаду гравця 7 і намагається перехопити м'ячі, що посилаються йому з відстані 10—20 м гравцями 5 і 6, що, передаючи один одному м'яч, передають його гравцю 6, як тільки захисник 2 не встигне його закрити. Якщо захисник 2 торкнувся або опанував м'ячем, він міняється роллю з гравцем 7, якого опікував.

2. Гравець А веде м'яч, гравець Б рухається поруч і, вибравши зручний момент, вибиває в гравця А м'яч.

3. Гравець А веде м'яч, гравець Б, зближаючись з ним, постановкою ноги або ударом відбиває м'яч.

4. На обмеженій майданчику один гравець володіє м'ячем, інший намагається його відібрати або відбити.

5. Викладач посилає м'яч уперед гравцям 2 і 3, які намагаються наздогнати його. Гравець, що опанував м'ячем, прагне забити його у ворота, інший протидіє йому.

При оволодінні м'ячем відпрацьовується поштовх плечем. І Вправу можна проводити, поклавши в основу рухливу гру «Вик­лик номерів». Викладач, посилаючи гравцям м'яч, змінює силу! передачі і траєкторію польоту м'яча.

УКИДАННЯ М'ЯЧА

Послідовність навчання: спочатку вчать укиданню з місця, потім із розбігу й у падінні.

Учнів необхідно навчити вкидати м'яч зі стійки в кроці, з рівнобічним розташуванням стоп. Точності й дальності вкидання навчають паралельно за пріоритетом точності.

При навчанні основна увага гравців має акцентуватися:

а) на дотриманні правил змагань;

б) погодженості в роботі всіх частин тіла;

в) участі у вкиданні ніг і тулуба;

г) закінченості одночасної роботи рук.

Зразкові вправи

1. Кидки м'яча через голову з місця, з розбігу, у падінні; те саме із набивним м'ячем вагою 2—5 кг.

2. Кидки на точність: у коло, у коридор, у рухливу ціль (наприклад, у гравця).

3. Гравці розташовуються в парах обличчям один до одного. Кидки м'яча в парах. Кожен гравець кидає з того місця, де приземлився м'яч. Те саме з набивним м'ячем вагою 2—5 кг. Удосконалювання вкидання м'яча проводиться в рухливих іграх типу «Мисливці і качки», «М'яч капітану» та ін.